Діти - це не просто наше майбутнє. Це і є сама Україна, її фізичне та ментальне виживання. Чи залишиться наша держава на мапі світу через двадцять років, вирішується не лише на полі бою, а й у шкільних класах та дитячих садочках сьогодні.До Міжнародного дня захисту дітей ми, зазвичай, звикли бачити свята з повітряними кульками, хоч в Україні в цьому році свято перенесли. Але сьогодні не час для декорацій. Час говорити про виживання нації. В умовах повномасштабної війни фраза «діти -наше майбутнє» перетворилася з красивого гасла на стратегічне завдання національної безпеки.
Ми стикаємося з болючою реальністю: мільйони маленьких українців сьогодні інтегруються в іноземні суспільства. Кожен день у закордонній школі, кожне вивчене іноземне слово замість рідного, кожен місяць адаптації батьків до чужого побуту - це реальний ризик того, що частина нашого генетичного та інтелектуального фонду ніколи не повернеться додому.
Моя позиція як громадського діяча є принциповою: держава та місцеві громади повинні зупинити дії про «залучення трудових мігрантів із третіх країн» як спосіб вирішення демографічної кризи. Наш пріоритет - кинути всі наявні ресурси на те, щоб повернути та втримати українців.
Центральний регіон України має стати плацдармом для великого повернення. Для цього нам потрібні не обіцянки, а конкретний фундамент.
1. Безпечна освіта «офлайн» - це не розкіш, а норма. Ми маємо будувати та модернізувати укриття, які за рівнем комфорту та безпеки не поступатимуться кращим європейським зразкам. Дитина повинна здобувати знання в сучасному класі, а не в сирому підвалі. Прямий контакт із вчителем та однолітками - єдиний шлях зупинити деградацію соціальних зв'язків.
2. Громади, де хочеться жити. Наш регіон має колосальний потенціал: логістику, ресурси та унікальну природу. Але молодь не повернеться в занедбані міста. Нам потрібні проєкти ревіталізації (комплексні заходи з «оживлення» занедбаних промислових зон, історичних будівель або депресивних міських районів, перетворюючи їх на сучасні громадські, житлові чи культурні простори): від створення сучасних парків та центрів дозвілля до підтримки молодіжного підприємництва. Батьки мають бачити перспективу для дитини тут, на рідній землі.
3.Безумовний захист родин Героїв. Поки батьки захищають кордони на фронті, громада має стати другою родиною для їхніх дітей. Це повний соціальний супровід, пріоритетність у медичному обслуговуванні та позашкільній освіті.
4.Робочі місця батькам, дітям – дозвілля!
5. Екологія та здоров'я. Чисте довкілля - це здоров'я майбутніх поколінь.
Ми не маємо права допустити перетворення України на демографічну пустку. Нація залишається живою доти, доки на її вулицях лунає дитячий сміх і звучить переважно українська мова. Українцямне потрібні «замінники» - нам потрібно зберегти свій народ, свою націю.
Сьогодні ми обираємо: або ми інвестуємо в дітей, або ми погоджуємося на зникнення. Третього шляху немає.
Що ж стосується конкретно Світловодської громади, то тут досі триває політична та управлінська криза, яка супроводжується конфліктами і чварами, які несуть руйнівний слід і позитивних тенденцій не варто чекати в найближчий час.
Геннадій Олександрович Тертичний
громадський діяч, керівник ГО “Антикорупційний альянс України”