Перепису наживо не буде. Скільки нас і які ми – визначатимуть машини


Перепис населення в Україні заплановано провести ближче до кінця наступного року. Бо ж достеменно невідомо скільки нас зараз. А точніше – скільки нас залишилось…

В історії незалежної України був лиш один перепис населення – у 2001 році. Наступні переписи, як доводить «Вікіпедія», переносилися чотири рази. В цьому відношенні, серед колишніх республік СРСР Україна «поступається» лиш Узбекистану, де з часу кончини Союзу там не було жодного перепису. 

… На своїй сторінці у соцмережі міністр Кабінету міністрів, а донедавна – банкір «ПриватБанку» та засновник «Монобанку» Дмитро Дубілет називає перепис населення в Україні одним зі своїх топ-проєктів. І вже пропонує заощадити на цьому 2-3 млрд гривень з 3,4 млрд, передбачених на це у бюджеті. На чому ж планує зекономити? 

На ста тисячах інтерв’юерів, які мали би з планшетами обійти усі житла українців, їх переписуючи.

«Перепис – це важливий захід. Ось тільки нас не покидало відчуття, що в такому форматі це – недозволена розкіш для України», – пише чиновник і пропонує здешевити його так званим електронним переписом. 

І ця робота, підкреслює Дубілет, вже ведеться: 

«Тому ми вирішили провести електронний перепис. Разом з фахівцями з математики і соціології ми проводимо його за таким алгоритмом:

1. Збираємо анонімну інформацію у мобільних операторів про кількість користувачів та їх розташування.

2. Збираємо дані з реєстрів про дітей (РАЦСи) і пенсіонерів (Пенсійний фонд). Адже ці групи мають менше проникнення мобільних.

3. Проводимо “калібруючі” соціологічні опитування. Уточнюємо, скільки сім-карт припадає в середньому на одного українця в різних групах.

4. Вставляємо ці дані в математичну модель».

Такий метод, переконаний він, дає більш точну картину перепису, аніж традиційне його проведення. Бо ж далеко не кожний «переписуваний» відкриє двері свого житла для непроханих інтерв’юерів.

Так, погоджується міністр, цей метод не дає відповіді на більш спеціалізовані питання, як то – склад сім'ї, житло, національність тощо. Одначе він вважає, що можна проводити соціологічні опитування, роботу з електронними реєстрами або знайти інші незвичайні джерела. Наприклад, для вивчення мовного питання можна подивитися статистику банкоматів ПриватБанку або придумати точкові та більш дешеві способи дослідження.

Чому на статистику банкоматів саме «ПриватБанку» треба дивитися, дописувач не вточнив. А стосовно «придумати», то вважається, що живе спілкування не замінить жодна, нехай навіть найдосконаліша, машина. Бо вийде: хотіли, як краще, а вийшло – як завжди.

«СВ»