Цю навалу треба зупинити!

На мій погляд, ми обрали на посаду міського голови людину, вкрай не підготовлену для виконання функцій міського голови, без будь-якого досвіду роботи, освіти, цілком і повністю залежну від людей, які профінансували його масштабну виборчу кампанію. Ви бачили численні бігборди, кольорові газети, безліч відео реклами у соціальних мережах. Андрій Маліцький ні в чому себе не обмежував, маючи більш ніж скромні статки, а за підсумками виборів святкував перемогу у власній трикімнатній квартирі. З яких джерел все це робилося нікого не цікавило, усі його виборці (а це понад 2 тисячі, тобто аж 7 % від загальної кількості) носилися з гаслом: «Дорогу молодим!». Значна їх частина до цього часу продовжує підтримувати молоду команду, він же до цього часу практично нічого не робить, поводиться як громадський активіст, із задоволенням скаржиться: «Не дають працювати, заважають!». 

Його адептам й на думку не спадає, що працювати він не вміє, вчитися не бажає (до речі, ніколи не бажав, про мерське крісло мріяв, але вчитися його ніхто не зміг мотивувати, як не старалися його колишні тепер уже наставники). Натомість він оточив себе такими ж недосвідченими людьми, щоб ніхто з них не зміг затьмарити його світлий образ: викладач коледжу з історії і філософії Василь Кореняк «керує» тепер управліннями економіки, фінансів і є першим заступником міського голови; колишній водій «маршрутки» Артем Федоров став заступником з питань ЖКГ, архітектури і містобудування; безробітна Юлія Орлова, колишній керівник методичного центру району прийшла на посаду заступника міського голови з гуманітарних питань і «керує» управліннями освіти, медицини, соцзахисту, молоді і спорту. І ніхто не замислився, чому вона стала безробітною, як з її «допомогою» минулого року Світловодський район втратив 7 мільйонів державної субвенції на освіту? Хіба ж фахівець своєї справи міг би допустити справжній колапс в реформуванні закладів освіти, культури і спорту, приєднанні їх до відповідних міських установ? Розуму не вистачило навіть на те, щоб складений і затверджений план роботи з цього напрямку поступово реалізовувати. З її «допомогою» вже міська влада не прийняла жодного необхідного рішення: не затвердила мережу освітніх закладів на засіданні виконкому, не прийняла рішення міськради щодо передачі районних освітніх закладів в оперативне управління управлінню освіти. Без цього фінансування інших закладів, окрім тих, що є в мережі, управління освіти здійснювати не може. Я наголошував на цьому неодноразово. Департамент освіти, голова ОДА особисто вимагали зробити це негайно під час особистого прийому громадян очільником області Андрієм Назаренком 4 лютого. Не дослухалися!

Замість своєї роботи стали бігати щодня усією командою до управління освіти, заважати працювати колективу, збурювати усіх освітян міста, звільняти мене, як керівника, користуючись брудними методами. Через кілька днів цієї біганини з’явилося розпорядження міського голови про моє звільнення «за порушення присяги». Думаю, незабаром цей зразок невігластва  будуть вивчати студенти Академії державного управління. Які підстави у Андрія, Максимки, Артемки та інших є для того, щоб констатувати порушення присяги державного службовця? Вони знають, що це таке? 

Дивує, що владна команда сховалася за таких «чесних і порядних» громадян як безробітний депутат міськради Максим Бакуменко (проти нього порушено кілька кримінальних проваджень) та Женя Сікорський (раніше Рахімбердієв або просто Рахім), який має репутацію вишибали, але прагнув стати міським головою. Ці два молодики відірвалися на повну! Знущалися над секретаркою, головним бухгалтером, методистом так, що довели їх до лікарняного ліжка, а усі свої «напрацювання» демонстрували у «прямих ефірах»! Іноді проривалися голоси міського голови і заступників, які теж хотіли додати масла у вогонь, та їх постійно залишали позаду Женя з Максом, бо хвилиною слави не хотіли ділитися ні з ким: керували процесом, ставили запитання, визначалися з тим, хто буде виламувати замок у дверях начальника управління, рилися у моїх особистих речах, коментували на власний розсуд усе, що попадалося під руку - підручник, наприклад.  

Головним напрацюванням цієї команди за 100 днів роботи стало моє «звільнення» і «призначення» на посаду начальника управління освіти Ольги Меркулової, безробітної (це єдине, що я про неї знаю, решта інформації приховується). Ця жінка, теж піддалася масовому психозу і як фельдфебель у спідниці, міряла кабінети управління своїм стройовим кроком, підвищувала голос на працівників, керувала одним словом, не маючи на те жодних підстав. Фейкове розпорядження міського голови про її призначення з юридичної точки зору не має ніякого значення. Місце ще зайняте мною, як це не дивно звучить. Зрозуміло, я вимушений буду доводити це у суді і не тому, що дуже хочу ще покерувати. У мене є цілком зрозуміле бажання довести свою правоту, а якщо й піти з посади, то тільки з гордо піднятою головою. Так, як хочуть ці вишибали, не піду.  

Дивує те, що небагато людей готові протистояти цій навалі. Фахівець з кадрової роботи разом з юристом виконкому готують завідомо юридично неграмотне розпорядження на підпис міському голові, бо він так хоче; державний реєстратор проводить реєстраційні дії щодо зміни керівника в очолюваному мною управлінні; мовчать колеги з інших підрозділів міськради… Думаєте, що до вас не прийдуть Женя з Максимкою та Артемкою? Прийдуть обов’язково, окрилені першим успіхом революційних дій! Якщо ми, звісно, їх не зупинимо зараз.