Як відомо, нахабство – друге щастя. Якась частина цих щасливців стала начальниками, а решта реалізується як особистості в магазинних чергах.
Стою в «АТБ» у черзі до каси. Виконуючи карантинні настанови уряду, тримаюся поодаль чоловіка, який переді мною. Раптом між нами паркується візок з трьома пачечками сирного продукту.
– Я занімала очерєдь за мужчіной, – повідомляє мені жінка, яка кермує візком. І звертається до того чоловіка: – Мужчіна, подтвєрдітє.
Той щось бурмоче, не озираючись.
Дивлюся на любительку псевдосиру, намагаючись зрозуміти, чим вона краща за інших людей, які спочатку беруть товар, а потім ідуть з ним до каси. Не помітивши нічого такого, питаю: хіба вже так не терпиться з’їсти смакоти? Вона ніби не чує. Розрахувавшись, кидає візок поперед мене і гордо прямує до виходу.
Віктор Крупський