Продукт, що дарує насолоду. І це не реклама

“Будь-який українець із справжнім екстазом здатен мальовниче описати ту мить, коли сало тане в роті...” - Це з путівника для англомовних туристів. А знайшов його і переклав текст наш постійний читач  Геннадій Скворцов. Прочитайте! Дуже цікаво...

Нещодавно до моїх рук випадково потрапив путівник по Росії, Білорусії та Україні для англомовних туристів, випущений видавництвом LonelyPlanet понад десять років тому. Пропоную невеличкий уривок звідти у власному перекладі.

«Споживання сала (salo), тобто свинячого жиру, або лярду, – багатовікова традиція, яка глибоко і міцно сидить в крові українців. Будь-який українець із справжнім екстазом здатен мальовниче описати ту мить, коли сало тане в роті. Чи то нанесене товстим шаром на хліб, чи то окремо подане просто на папері – це делікатес, який нерідко супроводжує буденні трапези. В радянські часи м’яса часто не було в продажу або воно було надмірно дорогим, але сало, віддана альтернатива, завжди було доступним і доступне досі. Його можна зручно зберігати в посудинах, воно не потребує заморожування і за терміном придатності близьке до вишуканих вин.

Але сало не всюди одне й те саме. Кожний регіон пишається текстурою і смаком місцевого сала, іноді з крихітними вкрапленнями бекону чи зубчиків часнику для більшого хрусту. На кожному ринку можна бачити покупців, які ретельно вивчають шмати сала, перш ніж обрати продукт найкращої якості.

Що стосується впливу на здоров’я, то більшість українців тієї думки, що щоденне вживання шматочка сала дозволяє забути про лікарів. Вважається навіть, ніби воно поглинає шкідливу радіацію, і після Чорнобильської аварії спостерігалося різке зростання споживання сала. Коли ж в українців запитати, а чи не сприяє сало закупорці артерій, то більшість з них відповість, що навпаки, для кровоносних судин воно лише служить додатковим захисним мастилом.»