Христос рождається, славімо Його!

Різдвяне послання Високопреосвященнійшого Боголєпа, архієпископа Олександрійського та Світловодського, всечесним пастирям, чернецтву та всім вірним чадам Олександрійської єпархії Української Православної Церкви.
Возлюблені в Господі боголюбиві пастирі, всечесні іноки та інокині, дорогі брати та сестри! Христос рождається, славімо Його!

Часто Різдво для багатьох з нас виявляється сумним. Здається, що в ці дні ми повинні зустріти диво і таємницю, радість і втіху, має відбутися щось дуже хороше, після чого наше життя вже не буде таким, як раніше. Але виходить, що це просто ще один день в кінці тривалих новорічних канікул. Люди намагаються себе порадувати – смачною їжею або новими покупками. 
Але смаколики та нові придбання вже не спрацьовують як джерело радості – тим більше ми вже так звикли до них, та й вони доступні нам весь рік. СВЯТО ПРОХОДИТЬ – І НІЧОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ, залишається почуття глибокої печалі, ніби щось було загублено нами та пройшло повз.

Але Різдво Христове є історичним фактом, який одночасно і беззаперечно реальний, і недосяжно таємний! У здивуванні та священному хвилюванні апостол Павло вимовляє слова: «Велика таємниця благочестя: Бог явився у плоті» (1 Тим.3:16). «Що інше «велика таємниця благочестя?», – говорить святий Кирило Александрійський: «як не саме Слово, яке є Богом, стало людиною, не припиняючи бути Богом…». У цій великій таємниці зібрані всі таємниці, її не можна осягнути жодним розумом, але вона відкривається простій та наївній вірі. 
«Господь Христос заради нас явив у Собі безгрішне людське єство» – говорить святий Григорій Палама, тобто в Особистості Іісуса людське єство відчуло себе досконало святим, ідеально добрим, цілковито безсмертним, абсолютно богоподібним! У Немовляті з Вифлеєму людина віднайшла та знайшла себе, відшукала свій божественний оригінал, який був понівечений гріхом, злом, смертністю. 
У Боголюдині у найбільш очевидний спосіб показано, що Бог не є для людини чимось штучним, нав’язаним, а навпаки – найприродніша потреба його природи, вільна та невимушена.

Втілення Бога – найбльш величне потрясіння та дивовижна подія для всесвіту, для кожної особистості, для усього творіння. Якщо до Різдва найбільшим дивом було створення світу з нічого, то, без сумнівів, втілення Бога перевершило це. Якщо при створенні світу Божі слова втілились у речовину, то в Різдві Сам Бог втілився у матерію…

Усвідомлюючи хоча б частково все, про що ми сказали, людина може заповнити внутрішню порожнечу та віднайти істинний сенс свого буття; таємниця Різдва здатна дати нам сили долати неминучі труднощі, страждання та розчарування, бо втіленням Бог остаточно та неперевершено показав, що любов є серцевиною Його Божественного буття,  що Він є Любов. 

Власне кажучи, у втіленні Бога розкриті шлях та засоби для порятунку людини. Люблячий Господь, який Єдиний знає неміч людського єства, по своїй милості втілився, аби врятувати немічну людину від гріха та смерті. 

У наш час люди часто жаліються на депресію, безрадісність життя, хоча, якщо чесно зізнатися, ми живемо незрівнянно краще наших попередників, які голодували та замерзали, знали страшні війни та смути. Від смутку не допомагають ані строгі вимоги «не нити», ані бадьорі заклики «якщо хочеш бути щасливим – будь ним». За цим нашим стражданням стоїть цілком реальна втрата. Справа в тому, що ми, люди, окрім ситості та насолод, потребуємо чогось більш важливого – цієї особливої Радості, яку приносить дотик до Небес. І щоб віднайти цю радість, потрібно згадати сенс Різдва. Один із найбільш розповсюджених сюжетів в європейському мистецтві – юна Діва, яка тримає на руках Немовля, чоловік похилого віку, волхви та пастухи, які стоять поруч, а в розкритих небесах торжествують янголи.
Ці люди та янголи схиляються перед Немовлям із трепетом, благоговінням та вдячністю. Вони раді – але не так, як люди, які виграли в лотерею або взяли участь у розпродажах. Їх радість не згасне ніколи! Її ніхто та ніщо не зможе відняти. У своїй радості вони пізнали любов, яка спонукала Бога зійти до нас.

Завдяки своїй любові до людини Бог обрав втілення Єдинородного Сина Свого засобом спасіння людського роду. Зробив це не тому, що начебто не міг здійснити порятунок світу іншим шляхом, а тому, що так було найбільш корисно для людей. Про це богословствує святий Афанасій Великий: «Безумовно, по Своїй всемогутності Він міг сказати з неба слово, пробачити людям гріхи та звільнити їх від клятви. Проте це могло би виявитися для людей шкідливим, так як вони, натхненні прощенням, знову швидко б впали в гріх; тоді потрібно було б знову їх пробачати, і не було б кінця таким пробаченням, а люди все більше і більше б звикали до гріха, стаючи все гіршими і гіршими. І через те, що вони б грішили беззупинно, їм неперервно було б необхідне прощення, так що вони ніколи б не звільнились від гріхів та їх згубних наслідків». 

Рік, що минає, був непростим. Страх перед хворобами, війна, економічні потрясіння, невпевненість у завтрашньому дні показали недосконалість людського суспільства, нашу слабкість та незахищеність. В усі часи та в різноманітних обставинах Церква словом та ділом підтримувала народ Божий, здійснюючи свою рятівну місію. Голос Церкви попереджає про те, що причина будь-якої кризи ховається у самій людині. Ми на власному досвіді переконуємось, що цивілізація, побудована на принципах безупинного споживання та наживи, не принесе людству стабільності. Суспільство, у якому було зламано вектор духовного розвитку, у якому відсутні поняття совісті та страху Божого, і ведеться цілеспрямована боротьба з авторитетом Церкви, приречене на деградацію та виродження.
Проте милосердний Господь навіть у таких украй важких обставинах не позбавляє нас духовної радості. Прикладом цього став архіпастирський візит у межі Олександрійської єпархії Предстоятеля УПЦ – Блаженнішого Митрополита Онуфрія, який із сонмом архієреєв та духовенства прославив наших місцевошанованих святих. У чому була ще раз засвідчена наша відданість церковній єдності, яка є запорукою миру та процвітання нашого суспільства.

Радість Різдва є даром небес – і тому ми не можемо вирвати її за власною волею або купити. Люди будують глуху облогу – з невір’я, цинізму, насміхів і всього, що гарантовано робить їх життя сумним та глибоко нещасним. Але Різдво – час, коли ми можемо почати розбирати цю стіну зсередини. Це час, коли ми можемо відкритися вірі та втіхі, позбавитися від накопичених гріховних ядів, які отруюють нас хибними уявленнями про себе та про світ. Те послання, яке сповіщає Різдво – істинне! Для нас є прощення, і нове життя, і надія. Ми можемо здобути досвід, який виявиться для нас новим та таким, що змінить все наше життя. Ми можемо приєднатися до тих, хто бачить у Різдві найбльш важливе – Христа. І тоді ми зможемо приєднатися до волхвів, пастухів і янголів, і зрадіти разом із ними. 

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!

З любов’ю про Новонародженого Господа,
смиренний +Боголєп, архієпископ Олександрійський і Світловодський,
град Олександрія, 2022 рік від Р.Х.