
У Всесвітній день вишѝванки, який щороку відзначається у третій четвер травня, Світловодськ аж занадто скромно долучився до масштабних Всеукраїнських заходів, які відбувалися в кожному куточку нашої країни.
16 травня, опівдні на центральній площі міста відбувся чи то флешмоб «Я у вишиванці», чи то мітинг. На захід зібралося не надто багато учасників, здебільшого, це були представники управлінь виконкому міської ради.
Ведуча заходу Марія Сущенко розповіла присутнім про роль вишиванки у формуванні української культури та ідентифікації. А ще й про те, як сама вишивка ставала оберегом на усе життя:
«Люди вишивали чарівні рушники, які дарували своїм дітям у далеку щасливу дорогу. На барвистих вишитих рушниках у нас підносять дорогим гостям хліб, як найбільшу й найдорожчу святиню, бо хліб – це саме життя. Рушниками прикрашали домівку, вони оберігали її від злих духів, вивішували над образами й світлинами дорогих людей. Вішали і над вікнами та дверима, аби в хаті панував мир, злагода та спокій. Але найбільшим оберегом була вишита сорочка, бо вона захищала не тільки тіло від хвороб, але й душу».
Вітальним словом до зібрання звернувся секретар Світловодської міської ради Юрій Сапянов, який розповів, що надає вишиваним виробам сакральне значення, а тому досі зберігає вишивку своєї бабусі, яка кожну вільну хвилину присвячувала ремеслу і вишивала вечорами при свічці. І все для того, аби три її доньки мали рушники на сватання.
Помічник-консультант народного депутата України Олеся Довгого Марина Саакян привітала громаду з таким колоритним та яскравим святом.
«Мені дуже приємно сьогодні бачити підтримку цього свята та усвідомлювати, що звичайна студентська ініціатива 2006 року дала початок такому дню. Неймовірно, але вже в 2015 році 50 країн світу долучилися до Дня вишиванки. Мені здається, що надзвичайно важливо показувати єдність нації де б ми не були – на роботі чи на навчанні. Наша вишиванка – це наша святиня!», - зазначила Марина та побажала учасникам мітингу такого ж яскравого настрою як кольори на їх вишиванках.
З Юлею Іоненко, яка вкладає у День вишиванки особливий сенс, ми поспілкувалися по завершенні свята. Вона говорить, що хоч і не встигла побувати на самому заході, але не засмутилася. Про свято розповідає таке:
«Потрібно повертатися до свого коріння. Сьогодні вишиванка набирає популярності в усьому світі. Здається, неможливо не мати своєї вишиванки, яку б можна було одягнути на урочистості, або й у звичайний день. Навіть у будній день можна одягнути вишиванку і на вулиці заряджати людей яскравою енергетикою».
Юлія говорить, що хотілося б, аби проведення Дня вишиванки було більш масштабним і в іншому місці, адже до площі з інших куточків міста не просто дістатися. Цього року нашу співрозмовницю не надто приємно вразила реклама, яку розмістили пізно і не всі змогли дізнатися, що такий захід відбудеться.