16 грудня о 10:00 на центральній площі міста відбулася церемонія прощання із захисником України, 37-річним морським піхотинцем Русланом Тушком, серце якого зупинилося 4 грудня 2024 року. Побратими Руслана, представники влади, рідні, близькі зібралися на площі, щоб провести його в останню земну дорогу.
Ведуча траурного мітингу Марина Салабутіна коротко розповіла про Руслана Тушка, який народився, навчався та працював в нашому місті Світловодську. 13 січня 2023 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання у Великобританії. А після служив мінометником в окремій бригаді морської піхоти. У лікарні 4 грудня 2024 року серце захисника України перестало битися.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять героя.
Чин похорону здійснив настоятель церкви Святителя Миколая Чудотворця протоієрей Роман Батіг.
Звертаючись до присутніх, він зокрема сказав:
“Велике горе спіткало не тільки рідних і близьких Руслана, а й усіх нас. Він міг би ще жити і творити... Ми повинні усвідомити, якою ціною дається нам майбутнє мирне життя. Ми повинні молитися не лише за новопреставленого Руслана, а й за його рідних. Ми дякуємо воїну і дякуємо усім його близьким...”
Слово взяв В’ячеслав, військовий капелан 37-ої окремої бригади морської піхоти:
“Ми проїхали ці 6 годин, щоб усім вам розповісти про Руслана, якого ви не знаєте, про Руслана в бою... Є приказка: людина перевіряється часом, а на війні людина перевіряється в бою. Ви бачите Руслана в береті морського піхотинця. Багато хто заслужив його посмертно, але не Руслан, він його заслужив за життя. “Вірний завжди” - це клятва морських піхотинців. Руслан виконав цю клятву. Кожен наш бойовий вихід ми починали з молитви... Осколки і кулі оминули Руслана, він не загинув в бою, але численні контузії мають наслідки. Організм Руслана підвів його. 4 грудня у мінометній батареї перестало битися серце одразу трьох побратимів, двоє загинули в бою, один - в лікарні. І це був Руслан. Він був сміливий і мужній воїн... Честь і слава морському піхотинцю Руслану Тушку!”
Командир миномету Олександр, який разом з ним був на багатьох завданнях, хвилюючись розповів:
“Коли ми вперше йшли на завдання, Руслан йшов поряд, він ніколи не поскаржився на важку справу, ніколи не боявся, виконував будь-яке завдання...”
Пам’ять героя вшанували покладанням квітів.
Міський голова Андрій Маліцький висловив співчуття рідним і близьким, побратимам, друзям, колегам та Збройним Силам України, які дають нам можливість жити і працювати.
Траурна процесія рушила вулицею Героїв України.
Поховали Руслана Тушка на алеї Слави міського кладовища.
Вічна слава герою!
У фоторепортажі обличчя військовослужбовців заблерені задля їхньої безпеки.
Тетяна Дроздова.
Богдан Дроздов, Анастасія Висока (фото)
