20 лютого у селищі Власівці, на площі біля Будинку культури, зібралися рідні, побратими, друзі та знайомі полеглого захисника України Дмитра Скрипки, щоб провести його в останню путь і віддати шану воїну, який віддав своє життя за рідну землю.
Дмитро Скрипка народився 9 вересня 1984 року у Світловодську, зростав у селищі Власівці. Після закінчення восьми класів здобув професію зварювальника в СПТУ села Веприк Полтавської області. Працював за фахом, зокрема у Чехії. Його згадують як працьовиту, доброзичливу, щиру людину, яка захоплювалася спортом, риболовлею та завжди була готова допомогти іншим.
Коли почалося широкомасштабне вторгнення Росії в Україну, 25 лютого 2022 року Дмитро повернувся з-за кордону і став до лав Збройних сил України. Він служив заступником командира взводу, а влітку 2022 року був посвячений у козаки Томаківської Січі Нікопольського району. Загинув Дмитро 14 лютого 2025 року.
"Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом знову торкнувся наших сердець. Сьогодні ми зібралися на цій площі, щоб у скорботі схилити низько голови перед героєм України – Скрипкою Дмитром Вікторовичем, який у боротьбі за волю і кращу долю України віддав найдорожче, що мав – своє життя", — сказала під час прощання ведуча заходу, завідувачка культмасовим відділом Власівського Будинку культури Світлана Савченко.
Чин похорону звершив священник Свято-Покровського храму ПЦУ ієрей Дмитро Качін.
Світловодський міський голова Андрій Маліцький та староста селища Власівки Любов Жарікова висловили глибокі співчуття рідним і побратимам загиблого, наголосивши, що Дмитро став символом відваги, честі та самопожертви в боротьбі за незалежність України.
Під час прощання пролунало багато теплих слів про Дмитра, які назавжди залишаться у пам’яті тих, хто його знав. Одним із таких спогадів стали слова побратима Андрія Москаленка, які зачитала ведуча:
"Позивний "Демон" — Дмитро Скрипка. З перших днів війни він міг поїхати до Праги, але записався до ЗСУ. Служив як козак. Честь для мене, що ми були поруч. Загинув від поранення. Такі, як він, — це гордість України".
Побратими Дмитра — Геннадій Коваленко та Володимир Бала — згадували його як людину честі, відповідальності та сили духу.
"Дуже тяжко прощатися з братами… Дмитро завжди був усміхнений, життєрадісний, сповнений позитиву. Він щиро любив свою сім’ю, свою Батьківщину і без вагань пішов її захищати у перший день агресії. Ми всі бачимо, якою ціною Україна виборює незалежність. Ми маємо розуміти: саме завдяки таким, як Дмитро, ми сьогодні можемо зібратися тут, де не топче землю чужинська нога. Від нас, побратимів, можемо сказати лише одне: спочивай з миром, брате… Ти завжди був надійним товаришем, надійним бійцем. Царство небесне тобі. Слава Україні!" — сказав Геннадій Коваленко.
Володимир Бала зізнався, що до початку повномасштабної війни навіть не знав Дмитра особисто. Але з перших днів бойових дій він став не просто побратимом, а братом.
"Спочатку для мене він був просто односельчанин Дмитро, за місяць – вже Дімка, а коли ми пішли на передову – Демон (його позивний). Але ким би він не був, він завжди залишався людиною світла. Я не знаю більш позитивної людини: у будь-якій ситуації він знаходив вихід, завжди з усмішкою. Батькам – найщиріші співчуття від усієї першої роти 175 батальйону 121-ї бригади. Ви виховали достойного воїна і сина. Ви можете ним пишатися. Дмитро для нас був братом, а тепер він стане нашим янголом-охоронцем. Вічна йому пам’ять. Герої не вмирають. Слава Україні!" — сказав Володимир Бала.
Під час прощання громада створила живий коридор, ставши на коліна, аби провести героя. Військові пронесли труну крізь цей коридор, а потім — центральною вулицею селища. Поховали Дмитра Скрипку на селищному кладовищі.
Його подвиг назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів та всієї громади.
Вічна слава герою!
Богдан Дроздов
Фото: автора
Більше фото тут: https://svetlovodsk.com.ua/15671-dmytro-skrypka.html