Пасха вічна! Ніякий вірус її не скасує!

Возлюблені у Господі пастирі, всечесні ченці та черниці. Брати і сестри. Сердечно вітаю вас усіх життєстверджуючим: Христос Воскрес! 

Вітаю, мої любі! Як по-особливому звучать слова побажання здоров'я сьогодні! За традицією, що склалася, звертаюся до вас з пастирським словом у ці дні, які для нас, як і для всього людства, стали справжнім випробуванням. Так трапилося, що сьогодні радість ВЕЛИКОДНЯ ризикує бути поглинена страхом і панікою, які так легко проникають у наші немічні серця.

Дуже багато наших братів і сестер опинилися у таких умовах, коли храми закриті, не відбуваються богослужіння, парафіяни не можуть разом зі священниками брати участь у Таїнствах. І це, дійсно, велике випробування. Як законослухняні громадяни, ми опиняємося перед необхідністю прийняття компромісних заходів, якими ми робимо свій внесок у запобігання розповсюдження епідемії. Але, тим не менш, очевидно, що в реальних умовах небезпеки ми, як православний народ, покликані знайти в собі сили відчути радість Воскресіння Христа! Адже тільки завдяки цій події людина і може подолати страх смерті і безнадійності, пізнати сенс і мету свого буття.

У цей момент варто згадати наших предків, які протягом десятиліть не мали можливості відвідувати храми. Наш світ залишається в обіймах Воскреслого Христа, незалежно живемо ми в часи гоніння або пандемії, за часів миру або негараздів. Питання не в тому: буде чи не буде Пасха? А в тому, як ми в особливих умовах цього року будемо брати участь у цій неминущій події. Пасха вічна! Ніякий вірус її не скасує. І слова про те, що ХРИСТОС воістину ВОСКРЕС повинні відгукнутися в нас справжньою радістю, навіть у таких скрутних обставинах!

Живе Великоднє богослужіння є вершиною літургійного року і серцем церковної громади. Кожна здійснена безпосередньо нами літургія робить Царство Боже ближче, хоча б в храмі і було мало народу. Приписи карантину змушують нас святкувати цю кульмінацію нашої віри в особливий спосіб, можливо віддалено, але не окремо, а в єдності спілкування з усією Церквою, і зокрема з нашою Олександрійською єпархією.

Святий Афанасій Великий пише у своєму Пасхальному Посланні: «Торжество це веде нас через страждання, що приходять звідусіль у нинішньому світі, Бог посилає нам радість порятунку, що з нього виливається. Бо Він збирає нас в одну громаду, в якій єдинаються розсіяні по всій землі».

Так, для всіх – це важке випробування: позбутися богослужіння, позбутися Євхаристії. Але, з іншого боку, ми повинні згадати слова, з якими до нас звертається апостол Петро у своєму Соборному посланні: «Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люди, взяті в долю». (1 Пет.2: 9), і почути в них те, що кожному християнину дана якась благодать здійснювати своє богослужіння: молитися Богу в особистій молитві, у своїй домашній Церкві. Ми повинні навчитися цієї дивовижної науки, яка здавалася нам раніше неочевидною – відкриті храми, доступні богослужіння, літургія у недільні дні, у свята. Багато з нас так до цього звикли ... Захотів – прийшов у храм, захотів – не прийшов. Захотів - приготувався до Причастя, захотів – не приготувався. Особливої цінності всього цього багато хто з нас не відчував!

І ось настав момент усвідомлення: а що для мене означає молитва? Що для мене значить Церква? Богослужіння? У нас з'явилася унікальна можливість інакше поглянути на нашу релігійність, на ставлення до того, що стало для нас так буденно і звично, за чим ми навіть не нудьгували, чого не жадали і не шукали.

Підбадьорюючи і зміцнюючи один одного, звернімося в молитвах до Господа, щоб час цієї пандемії пройшов швидко, і щоб Він молитвами Пречистої Своєї Матері врятував би і захистив нас від усякої хвороби і обставин. Бажаю всім нам, щоб Пасху Господню ми змогли пережити в незвичайній близькості з Воскреслим Спасителем, з Церквою, щоб милосердний, проникливий погляд стражденного за нас Христа, не залишився без відповіді ні в одному з нас.