Чоловік і чотири сина жительки села Павлівки Світловодської міської територільної громади Лілії Фроленкової захищають Україну від російських загарбників. З однієї родини на фронт пішли п’ять чоловіків! “Треба щось робити, щоб не збожеволіти...” - вирішила берегиня родинного вогнища і почала волонтерити. Про її невтомну роботу, здатність об’єднувати навколо себе людей і віру в Перемогу говоримо сьогодні.- Пані Ліліє, у Світловодську є кілька відомих волонтерів, яких знає чи не кожен житель міста. Про вас інформації зовсім мало. Тож, розкажіть спочатку про себе. Хто ви, звідки, яку професію маєте, чим цікавитесь?
- У свої 50 я маю велику і дружну сім'ю: коханого чоловіка Миколу, доньку, чотирьох синів і сім онуків. Я народилася і жила у Світловодську, вийшла заміж у 16 років, у 17 у мене народився первісток - син Микола. Далі Бог дав Іллю, Михайла, Антона і донечку Поліну. Крім рідних п’яти дітей, у нас є ще один син Михайло - брат по батькові моїм двом старшим синам. Іншої матері, крім мене, хлопець не знав, тож до нас приїздить, як до рідних.
Мені довелося жити в Олександрійському районі, а згодом переїхти у Павлівку. Тут і живемо зараз. Діти усі виросли, роз’їхалися, хто куди, троє мають свої сім’ї, подарували нам сімох онуків. Щодо професії, я жартую: закінчила 2 інститути - “сімейностроітєльний” та “люлькокачатєльний”, але це не завадило мені 15 років працювати на Світловодському заводі адсорбентів. Потрібний стаж заробила і на пенсію пішла у 50 років, як багатодітна мати. Маю захоплення - виготовляю світильники у вигляді квітів і просто квіти у подарунок зі штучних матеріалів. Людям подобається!
- Як ви прийшли до волонтерства, як створювали команду?
- Коли розпочалася широкомасштабна війна з росією, двоє моїх синів уже були на службі в Збройних Силах України, вони пройшли АТО. Перед війною і третій син підписав контракт. Чоловік зразу ж пішов добровольцем, бо не міг допустити, щоб з синами, не дай Бог, щось сталося. Він вірить, що поки він там, сини - у безпеці. Згодом і старший син пішов на війну, бо там вже були усі менші брати і батько. Я залишилася сама, бо донька - студентка, навчається в академії МВС в іншому місті, буде поліцейською.
Я спочатку почала їздити до чоловіка, бо дуже за ним сумувала. Тоді дуже важко було з пальним, але я знаходила можливості і їхала, заздалегідь питала у чоловіка, що їм потрібно. Потім разом з подругою готували їжу і я відвозила усе до хлопців. На той час їх вже перевели з “учєбки” в прифронтову зону, а тоді і на “нуль”.
А потім моя сестра спитала, чи зможу я доставляти допомогу в інші частини, я погодилася. З того часу вона моя перша помічниця. Там, куди ми поїхали, служили наші з вами земляки. Згодом, я зайшла нові контакти, люди почали потроху мені довіряти і допомагати. Зараз у нас своя команда, яка називається "Разом до Перемоги!”, до складу якої входять: Анжела Прядка, Марина Малявіна, Надія Дудіна, Олена Мигаль, Ліля Жилка, Оксана Ліннік, Юля Тесленко, Едуард Подвиженко, Яна Кривенко, Вікторія Тесленко, Альона Тесленко, Тетяна Стеценко, Сергій Гончаров, Тетяна Онікієнко, Наталія Кришан, Наташа Болдакова, Тетяна Багро, Сергій Шаповал, Андрій та Лілія Аршученки, Валентина Біндас, Ірина Стукалова, Світлана Яременко, Оксана Коваленко, Ксюша Дьяченко, Тетяна Дробашко, Наталя Черняховська, Наталя Прокопенко.
- У вас є приміщення, де ви усі збираєтеся і працюєте?
- Ні, кожен працює у себе вдома, готує те, що йому найкраще вдається: різні смаколики, вареники, шпроти, тушонку, каші, супи швидкого приготування, пиріжки, коржики, печиво, сухарі. А потім ми збираємо усе, розподіляємо на кілька військових підрозділів, завантажуємо і вирушаємо в дорогу.
- Хто допомагає вам фінансово чи продуктами?
- Увесь час мені допомагають Павлівські фермери Олександр Веселий, Юрій і Валентина Булаєнки олією, борошном, м’ясом. Народний депутат України Олесь Довгий та його помічниця Анна Трубаченко з Марією Басараб надають продукти швидкого приготування, ліки, чай, каву. Депутат обласної ради Олег Медяник постачає нам продукцію власного виробництва, сири та масло, допомагає і дизельним пальним, і плівкою для бліндажів. Постійно допомогаєволонтер Юрій Сичов. Ліза Донець і Тетяна Попічко передають нам м'які ноші, балаклави, шапки, Олена Жмуріна - ліки, Тетяна Кравчук - спідню білизну, Тетяна Сапко, Олег Танцюра - маскувальні сітки і обереги, консервацію та сигарети для наших захисників, Мирослава Пономаренко - солодощі і тушонку, Альона Калініченко - власноруч випечений хліб. Світлана Цибанова, сім'ї Валентини Сідненко, Валентини Булаєнко, Наталья Подвиженко, Ольга та Руслан Гаркуші постійно надають фінансову і матеріальну допомогу. Низький уклін моїм односельцям за те, що не залишаються осторонь: Крищук Оксані, Литвин Тамарі, Оксенюк Оксані, Хоменко Людмилі, Сливаковій Тетяні, Григорьєвій Ірині, Шаповал Марині, Шаповал Алісі, Чарик Сергію, Тесленко Аллі та Ткаченко Наталії. Окрема подяка Філіпу Гончарову Анатолію Пушкарьову за транспорт.
- Чим найбільше пишається волонтерська група “Разом до перемоги” та її лідер Лілія Фроленкова?
- У матеріальному плані - двома автомашинами, які ми змогли закупити для наших захисників і доправити на передову. У духовному - ми постійно привозимо їм позитивні емоції, а вони діляться ними з нами. І це головне для мене у цій справі. Не потрібні ні грамоти, ні подяки, потрібні оті ємоції, з якими зустрічають нас бійці. Вони намагаються нам щось розповісти, щось почитати, розказати, чого б ім ще хотілося...
Іноді ми робимо сюрпризи для військових. Одного разу зі мною приїхала дружина одного з них, а чоловік про це нічого не знав. Яке було його здивування, скільки радості, ємоцій, сліз і не тільки жіночих! Мені наш захисник щиро подякував і сказав що ця зустріч надала йому наснаги ще з більшою силою гнати клятого ворога з нашої країни. І коли якась жінка хоче зі мною поїхати, але так, щоб чоловік не знав, я ніколи не відмовляю! Я її, як ніхто, розумію, бо сама дуже сумую за своїм чоловіком. У мене навіть серія фото є на цю тему.
Але бувають і важкі моменти. Іноді приїжджаєш до хлопців туди, де недавно були, а когось вже немає в строю...
- Що вам допомагає триматися, постійно працювати, долати великі відстані впродовж тривалого часу?
- Мої сини і чоловік. Заради них та їхніх побратимів я готова знайти, зібрати, виготовити усе, що їм потрібно. А ще свята віра у те, що вони переможуть підступного ворога та живими і неушкодженими повернуться додому.
***
Хто має можливість допомогти волонтерській групі "Разом до перемоги!"
надаємо банківську картку Лілії Михайлівни Фроленкової
4149 6293 5955 9903
Приватбанк
Син Ілля
