Літописець будівництва Кременчуцької ГЕС

Нове місто над Дніпром було небайдуже Володимиру Федорову, адже він, насамперед, був романтиком, дуже любив природу рідного краю. Тож його надихало епохальне будівництво, овіяне ореолом романтики. Звідси і живописні роботи «Світловодськ будується», «Будівництва Кременчуцької ГЕС», «На березі річки Тясмин», «Вогні Кременчуцької ГЕС» та графічні «Старе Табурище», «Будівництво шлюзу» та інші.

Близьким і рідним було для митця і затоплене місто Новогеоргіївськ, адже звідти родом дружина Ніна Георгіївна, яка все його життя була не лише музою, але й вірним другом, добрим помічником.

Життєвий і творчий шлях Володимира Федорова був сповнений перипетій і колізій. Народився він у Кіровограді у сім’ї робітника. Малювати, ліпити, грати на фортепіано навчався з раннього дитинства. У сім’ї Нейгаузів (родина видатного композитора та музиканта) бабуся майбутнього художника працювала економкою. Тож він з дитинства був під опікою цих видатних людей, які вчили його грати на фортепіано, заохочували до малювання. Першою вчителькою хлопчика стала сестра дружини Гюстава Нейгауза Дора Пшежеховська. Вона, а також її товариш, головний художник Одеського оперного театру Злачевський, допомогли йому пізніше закінчити в Одесі Державне художнє училище ім. Грекова. То були голодні роки, тож юнак, навчаючись на старших курсах, заробляв гроші, фарбуючи човни на причалі. 

Після закінчення художнього училища була служба в армії, а потім почалася Друга світова війна. Володимир Олександрович воював на території Прибалтики, брав участь в обороні Москви, дійшов аж до Німеччини. Володимир Федоров мав чимало талантів: у молодості був чудовим музикантом, мав здібності до військової служби, його навіть рекомендували до вступу до військової академії. Однак він хотів бути тільки художником.

Після повернення в рідне місто працював у Кіровоградському товаристві художників, тривалий час був головним художником художнього фонду Кіровограда, декоратором в обласному музично-драматичному театрі ім. Кропивницького. І, звичайно, займався творчістю. У центрі його уваги були корифеї українського театру, будівельники Кременчуцької ГЕС. Низку своїх робіт він присвятив добі козаччини і визвольної війни українського народу в середині XVII ст., Т. Шевченку. Як фронтовик, Володимир Федоров не міг оминути у своїй творчості і воєнну тематику. 

Сьомого лютого Володимиру Федорову, члену Спілки художників, виповнилося б 100 років. Чимало його картин, що свідчать про багатогранність митця, експонуються в обласному художньому музеї. У Світловодському міському краєзнавчому музеї зберігається масштабне полотно художника «Вогні Кременчуцької ГЕС» та невелика за розміром картина «Світловодськ. Вид на море», кілька графічних робіт. Тож згадаємо сьогодні талановитого митця, який на своїх полотнах закарбував історію будівництва ГЕС, історію нашого міста, яке він любив і яким захоплювався.