Такого масштабного заходу Світловодськ ще не бачив! На базі відпочинку, що розташована на березі Кременчуцького водосховища, генеральний директор групи компаній ТОВ «Дніпроенергобудпром» Михайло Литвиненко разом зі своїм колективом, численними гостями, серед яких були керівники підприємств та установ міста, гучно відсвяткував ювілей заводу залізобетонних виробів.
У 1954 році, одночасно з народженням чудового міста на Дніпрі, був заснований Таборищанський завод залізобетонних виробів, що увійшов до складу підприємств «Кременчукгесбуд». Тож неважко підрахувати, що заводу виповнилося 65 років, як і Світловодську.
Ось така цікава особливість: п’ятнадцятим директором і п’ятнадцять років керує підприємством М.В. Литвиненко. Вітаючи свою чималу заводську родину, всіх присутніх зі святом, Михайло Володимирович підкреслив:
– Під час складної ринкової ситуації на початку 2000-х, у період величезної кризи для всіх виробників промислової продукції, завдяки наполегливості спеціалістів, робітників, виробництво було відновлено. Підприємство знову впевнено заявило про себе і славиться своїми здобутками на всю країну. Нині тут, як і раніше, виготовляють бетонні та залізобетонні конструкції для будівництва об’єктів енергетики, промисловості, сільського господарства та соціальної сфери. Завод гідно підійшов до свого ювілею. А якщо за час його діяльності об’єднати обсяг виготовленої продукції, то можна збудувати мегаполіс!
Для нашого колективу традиції творчого підходу до всього, самовіддана праця, допомога одне одному виникли ще на початку 50-их років минулого століття і стабільно розвивалися не одне десятиріччя. Зокрема, завдяки невтомній творчій праці наших ветеранів. Серед них – З.П.Ткаченко, К.С.Юхименко, С.М.Кривець, подружжя Кохнів, В.А.Поварчук, М.Т.Хилько, С.С.Самокиш, Ф.П.Чернявський, В.О.Данільченко, Т.І.Дзигарь, М.П.Багро, М.В.Величко, М.Т.Гризан, О.М.Арістаров, О.В.Семенов та багато інших. Дехто з них відійшов у Вічність але ми про них пам’ятаємо.
Низько вклоняюся перед пам’яттю енергетика Володимира Дмитровича Ткаченка, поважаю і ціную внесок у виробництво електромонтера Миколи Михайловича Цонди, без яких неможливо було б відновити силові лінії електромережі та електричне обладнання на заводі. Вдячний висококласним спеціалістам з технології виробництва залізобетонних виробів Анатолію Миколайовичу Кубуші, Сергію Анатолійовичу Мельнику. Бережу у своєму серці пам’ять про Павла Степановича Карася. Знаю, що ветеран виробництва Віктор Дмитрович Щербина пам’ятає ще стіни з очерету цеху №1.
Можна називати ще багато імен людей, які мене підтримували, надавали впевненості, що всі разом піднімемо завод. І дійсно, виробництво відродилося, відновився і зріс колектив.
Останнім часом у сфері економічного впливу заводу залізобетонних виробів на правобережжі Дніпра перебувають заводи металоконструкцій та «Буддеталь», Укрупнене автотранспортне господарство.
Сьогодні наше підприємство сильне і перспективне, тут працює дружний, творчий і професійний колектив однодумців. Я висловлюю слова подяки технічному директору Григорію Дмитровичу Педьку, директору заводу Олександру Дмитровичу Коломійцю, заступникові директора Олександру Михайловичу Литвиненку, заступникові директора з юридичних питань Еліні Сергіївні Солдатенко, колективу бухгалтерії на чолі з головним бухгалтером Тетяною Володимирівною Панченко, працівникам виробничо-збутового відділу – начальник Сергій Анатолійович Мельник, енергетикам – начальник Олександр Михайлович Радченко, колективу цеху №1 – начальник Андрій Іванович Білик, бригаді з ремонту металевих форм – бригадир Василь Григорович Панафідкін, колективу бетонно-змішувального цеху, який очолює Володимир Миколайович Буряк, ремонтно-механічній службі – Максим Петрович Коркоценко, колективу енергетичної дільниці – Олег Анатолійович Войтенко, працівникам технічного контролю – Петро Васильович Теличко, колективу заводської їдальні – завідуюча Анна Володимирівна Усатенко, працівникам диспетчерсько-охоронної служби – В’ячеслав Васильович Басанський, колективу автотранспортного підприємства – Артур Миколайович Семенюта, будівельній фірмі «Каріатида» – Петро Михайлович Литвиненко, колективу заводу металевих конструкцій – директор Станіслав Іванович Пасько. Названі колективи очолюють і старші, і молоді спеціалісти та практично всі пройшли школу гарту і зростання на нашому підприємстві.
Інженер відділу праці та зарплати Юлія Берест зачитала наказ по заводу залізобетонних виробів, згідно з яким усім його працівникам та ветеранам виплачено грошову винагороду. Зокрема, серед ветеранів, чий трудовий стаж становить 30 і більше років, – Микола Бицюра, Галина Вакуленко, Наталія Горіна, Оксана Джуджук, Ганна Кринська, Сергій Мельник, Людмила Неценко, Григорій Педько, Анатолій Рудов, Наталія Свербій, Тетяна Чорна, В’ячеслав Штанько.
За сумлінну працю та особистий внесок у розвиток підприємства генеральний директор групи підприємств ТОВ «Дніпроенергобудпром» Михайло Литвиненко вручив грамоти Світлані Акімовій, Оксані Рєпіній, Валентині Яковенко, Анні Усатенко, Тетяні Обжелян, Наталії Горіній, Олені Федотьєвій, Тетяні Кузьменковій, Василю Панафідкіну, Володимиру Ковалю, Андрію Трокаєву, Сергію Шаповалу, Сергію Сікораці, Іванові Суденку, Ользі Перерві, Дмитру Котенку, Олександру Дубині.
Михайло Литвиненко висловив слова подяки народному депутату України по 102-ому виборчому округу Олесю Довгому за тісний зв’язок з виборцями, за небайдужість до їхніх проблем, особисту участь у вирішенні окремих питань і принциповість на депутатській посаді. Адже неодноразово звертався до нього і завжди знаходив розуміння, сприяння у вирішенні окремих питань. Також щиро привітав народного депутата з народженням сина!
А Олесь Довгий, вітаючи колектив заводу та всіх присутніх з 65-річчям підприємства і міста Світловодська, запропонував гучними аплодисментами привітати генерального директора групи підприємств ТОВ «Дніпроенергобудпром» Михайла Литвиненка, бо він, вітаючи всіх, промовчав про себе, як про справжнього лідера, вручаючи нагороди іншим, він також заслуговує на подяку і нагороди. Тож, підкреслив народний депутат, за значний внесок у розбудову міста, підприємства, а відтак – України він особисто вніс подання щодо високої державної нагороди Михайлу Литвиненку.
«Чим більше таких людей буде в Україні, тим швидше ми станемо великою незалежною європейською країною, яка не боїться ніяких труднощів», – сказав Олесь Довгий.
Також народний депутат наголосив:
«Сильний лідер вміє робити крок вперед і вселяти віру в інших, добиватися перемоги. І те, що сьогодні ювілей заводу святкує значно більше людей, те, що сьогодні накрито більше столів, що панує прекрасна і невимушена атмосфера, говорить про те, що у вас є людина, яка через «неможливо» може досягнути успіху, знайти мотивацію для кожного з вас словом, премією, яка здатна стару технологію перетворити на нову та кожний день робити крок вперед».
Народний депутат Олесь Довгий від своєї родини подарував Михайлу Литвиненку картину «Козак Мамай», бо, підкреслив, козак Мамай символізує лідера, який не боїться ніяких складнощів, та побажав Михайлу Володимировичу ніколи не ховати шаблю і завжди перемагати! А всім присутнім та їхнім родинам мати надійного ангела-охоронця.
Голова Світловодської РДА Сергій Твердовський, вітаючи колектив з ювілеєм, подякував усім за роботу, за внесок у розвиток нашого краю, побажав сил та наснаги у щоденній праці. А на згадку подарував картину художника-земляка, на якій зображено Ейфелеву вежу, що символізує багатство і незалежність Франції. І висловив сподівання, що незабаром ми розбудуємо Світловодськ, побудуємо свою символічну вежу за участю колективу заводу.
До привітань приєдналася ветеран підприємства, а нині пенсіонерка Клавдія Сергіївна Юхименко, яка прийшла на завод у 16,5 років у 1956-му, а в 19 – стала депутатом Павлівської сільської ради Новогеоргіївського району, її загальний трудовий стаж становить майже 47 років. Від імені усіх ветеранів підприємства жінка привітала колектив заводу і наше місто з 65-річчям, напівжартома запросила усіх на 100-річчя підприємства!
Декілька коротких інтерв’ю – теж свідчення ставлення працівників заводу до свого підприємства.
Сергій Анатолійович МЕЛЬНИК, начальник виробничо-збутового відділу:
– На ЗЗБВ я прийшов у 1983 році. Працював майстром дільниці, старшим інженером-технологом лабораторії, заступником, а потім начальником цеху №1. З 2008-го – начальник виробничо-збутового відділу. Тож щасливий, що прожив ці роки недарма. Не лише завод ріс і піднімався, але й я з ним. Хочу побажати рідному підприємству подальшого процвітання, а з керівником, для якого не існує дрібниць, який вимогливо та з розумінням ставиться до кожної людини, це реально. Тож світлого майбутнього нашій країні, нашому підприємству!
Оксана Валеріївна РЄПІНА, оператор пульта управління бетонно-змішувальної дільниці, бригадир:
– На заводі працюю з 1992 року. Мала і маю багато учнів, а це додає сил і наснаги. Не рахувала скільки, але є чимало грамот. Ще одну Михайло Володимирович вручив сьогодні. Хочу щиро сказати, що наш директор – молодець, бо утримав і відновив завод. Можливо, це моя суб’єктивна думка, але, якби не його наполегливість та заповзяття, то нашого підприємства не було б взагалі. Приємно, що про нас, робітників, постійно турбується. Зараз, наприклад, доробляють побутові кімнати, ще раніше було частково комп’ютеризовано виробничий процес на нашій дільниці, тож я роблю і подаю бетонну суміш, розраховану з допомогою комп’ютера.
Олександр Миколайович ДУБИНА, електрозварник цеху №1:
– У мене також незабаром ювілеї: 9 червня виповнюється 10 років, відколи працюю на підприємстві, 5 років тому став бригадиром. У моїй бригаді з 10 осіб 8 – люди до 40 років, і взагалі на завод прийшло багато молоді. Рік тому мій брат Андрій почав працювати на підприємстві водієм. До речі, я мав 3-ій розряд, а зараз – 5-ий. У нас зросла заробітна плата. Ось така цікава арифметика. За час, що працюю, у нашому цеху перекрили дах, зробили чудовий побутовий корпус, де можна переодягнутися, помитися. Влаштовує, що на заводі безкоштовне, смачне і ситне харчування. А ще я отримав посвідчення газорізальника. Приємно працювати на такому підприємстві, як наше.
Андрій Іванович БІЛИК, начальник цеху №1:
– Я на заводі лише два роки, начальником цеху став декілька місяців тому. Колектив підприємства – одна велика родина і ми працюємо на позитивний результат! Люди розуміють, що завод перспективний, що є стабільне зростання, зокрема, підвищення рівня технології. Наприклад, у нашому цеху система дозування бетонної суміші на 50% вираховується з допомогою комп’ютера. Я прийшов на свято зі своїм 14-річним сином Андрієм, йому подобається на базі відпочинку, бо передбачено конкурси та розваги не лише для дорослих, а й для дітей. Мені приємно, що зустрічаю свій день народження разом з днем народження підприємства, що стало рідним і близьким. Кредо нашого генерального директора – «Будемо рухатися лише вперед», і колектив його всіляко підтримує в цьому.
Євгеній Олександрович ГРОМЕКА, технік-механік з автотранспорту транспортного підприємства при заводі ЗБВ:
– Я працюю вже шостий рік, тому що мені подобаються умови роботи. У нас повний транспортний парк, від легкових автомобілів до тягачів і напівпричепів. Хочу сказати, що і за цей короткий період відбулося чимало змін: докупили спеціальні інструменти, запасні частини і зараз ми можемо якісно і своєчасно здійснювати технічний огляд та ремонт транспортних засобів. Машини з кожним роком удосконалюються і треба йти в ногу з прогресом. Сьогодні комфортабельним автобусом я привіз на свято працівників підприємства. Смачно поїв, а зараз ловлю рибу, бо це моє хобі. Люди веселі, задоволені, це дуже приємно!
Юлія Анатоліївна КАНДЗЮБА, економіст цеху №1:
– І в мене сьогодні ювілей: рік, як працюю на заводі, якраз з 1 червня. Коли прийшла на підприємство вперше, то найбільше вразила краса і порядок, а ще – безліч різноманітних квітів, що додають і настрою, і снаги. Існує думка, що з людьми працювати нелегко. Можливо, це й так, але мені подобаються люди в моєму цеху – привітні та доброзичливі. Добре, що старші та більш досвідчені від мене чоловіки та жінки завжди готові вислухати і допомогти. Мені затишно в такому дружному колективі.
Анна Володимирівна УСАТЕНКО, завідувачка їдальні заводу:
– Я на підприємстві сьомий рік. Прийшла кухарем, вже п’ятий рік – завідую. Для мене моє підприємство – моя друга дитина, моя друга родина, яку не можна залишати надовго. Сумую за працівниками, бо ж всі тепер добрі знайомі, за маленьким колективом їдальні. Ми розуміємо, як важливо смачно і ситно нагодувати людей, тому стараємося зробити все, щоб їжа була як вдома. Сьогодні особливий день для всіх, а для мене ще й відповідальний, і я сподіваюся, що наші страви сподобаються людям!
І всі із задоволенням їли юшку та кашу до неї, шашлики, овочі, фрукти, морозиво тощо.
А скільки приємних розваг, зокрема, конкурсів було на святі для дорослих та дітей! Учасники конкурсу «Ліга сміху» та «Розсміши коміка» Олексій Гедроїц та Кирил Гічко і смішили, і веселили. Співали і танцювали учасниці шоу-балету «Нон-стоп» з Кременчука, гості з Києва «Людина-оркестр», жонглер на драбині Владлен Науменко. Відеостудія «Ракурс» (Кременчук) підготувала фільм про досягнення колективу.
Фіналіст п’ятого сезону «Україна має талант» Геннадій Цвєтков з Одеси за лічені хвилини в особливій техніці намалював портрет Михайла Литвиненка на честь 65-ої річниці підприємства.
Апофеозом свята і приємним сюрпризом від Олеся Довгого та Михайла Литвиненка став виступ відомого гурту з Вінниці «ТІК». Віктор Бронюк відразу «завів» усіх своїми піснями, так що у веселому танку кружляли дорослі та діти, керівники та робітники, молоді та не дуже…
Усім охочим Віктор Бронюк і автографи роздавав, і фотографувався з усіма. А працівникам підприємства, читачам газети побажав радісних посмішок!
Вікторія Архипова
