Новосанджарський синдром, коли у лютому тамтешні мешканці ладні були вбивати співвітчизників, яких привезли до їхнього селища на обсервацію, схоже, як та зараза, поширюється і на Світловодщину.
Коли минулого тижня двох світловодських пенсіонерів з підтвердженим діагнозом COVID-19 відправили на лікування до Олександрії, у соціальних мережах, в обговоренні цієї драми, не видно було й йоти співчуття. Ба, більше, дехто пропонував розправлятися з такими нещасними.
І от минуло кілька днів, як поширилася чутка про одну жіночку, яку на власіському маршруті примусово зсадили з автобуса на греблі - бо вона почала чхати і кашляти. І палкі запевняння пасажирки, що то в неї алергія, нікого не переконали.
… Юрист, до якого ми звернулися за порадою, як таким людям захистися від подібної сваволі, не забажав оприлюднювати свого прізвища. Бо звик давати дієві поради. А повне визнання безпорадності, що аж ніяк не піде на корись його особистому реноме, йому не потрібне. Та безпорадність ця не від його непрофесіоналізму.
«У нашій країні, по суті, на будь-який закон, включно з Конституцією, можна начхати. А тим більше, що стосується вашого питання», - відповів він.
Адже тут, пояснив він, позивачеві, який звернеться до суду своїх честі і гідності, треба сплатити, для початку, судовий збір. А це – майже тисяча гривень. Запросити свідків. Натомість відповідачі залучать своїх свідків, які гнутимуть абсолютно прилежне на кшталт, позивач навмисне чхав та кашляв кожному стрічному в обличчя. І маски не носив…
І що в результаті? А в результаті виграють лиш жадібні адвокати з обох сторін, які обдеруть ці самі сторони на тисячі гривень. А сторони конфлікту так і залишаться ворогами. Якщо, звісно, не проявлять здорового глузду для примирення.
… Що ж тоді залишається всім нам у цьому єдиному «човні»? А залишається проявляти співчуття один до одного, не забуваючи про один із небагатьох законів, який, незважаючи на статус і статки, реально діє. Це - закон бумерангу.
