Ця історія, можливо, і не варта уваги широкого загалу, якби вона не відбулася у період терактів, що прокотилися усією Україною щодо активістів опозиційної партії. Добре, що у Світловодську радикали обмежилися своєрідним попередженням мене, як найбільш відомого опозиціонера до нинішньої влади.
У четвер, 27 серпня, я залишив свій автомобіль Рендж Ровер, сріблястого кольору, на парковці біля Центру здоров’я, що у будинку №21 по вулиці Героїв України. Пересів у інший і вирушив до обласного центру. Повернувся у місто вночі, о 03:30, під’їхав до свого покинутого авто і побачив якийсь дивний предмет, що висів просто на дверцятах машини. Далі помітив написи на склі: «Сепары домой» та «Последние».
Я викликав поліцію. Слід сказати, що приїхали стражі порядку швидко. З’ясували, що на дверці висить муляж вибухівки. Я написав відповідну заяву. Нехай поліція пошукає тих, хто наважився псувати рухоме майно, а також погрожувати депутату обласної ради, місцевому жителю, людині, яка чимало зробила добрих справ для рідного міста.
До «сепара» я вже звик. У нас, зазвичай так називають людину, яка виступає за мир на Сході України. Як правило мене намагаються звинувачувати у відсутності патріотизму нероби. Називати їх не буду. Ви добре їх знаєте – активних крикунів, які роками ніде не працюють, отже не досягають успіхів, не мають можливості придбати пристойний автомобіль. Тож їхній мозок заточений на руйнацію усього чужого… Вони отримують велике задоволення від спроби принизити успішну людину і, на відміну від них, справжнього патріота міста, яким я себе відчуваю.
Не хотілося б зайвий раз нагадувати, що я створив дієву громадську організацію «Наше місто», на рахунку якої десятки масових спортивних заходів для дітей, створення діючого впродовж багатьох років клубу для людей поважного віку «Серця назустріч», будівництво спортивних майданчиків, парку біля Михайлівської церкви, який активно руйнують мої противники. А чого вартий наш успішний проєкт – Арт Галерея «Наше місто»? Ми змогли об’єднати десятки творчих людей Світловодська, надали їм виставковий майданчик, залучили до проведення майстер-класів. Про нашу галерею знають в усій Україні, до нас їдуть виставлятися художники з інших областей.
Саме через ініційоване мною і, врешті, з «боями» підтримане обласною радою звернення до Кабінету міністрів України про необхідність оголошення надзвичайної ситуації у Світловодську минулого опалювального сезону, у наше місто були направлені півтора десятки ремонтних бригад з інших міст області, роботу яких контролювали перші особи обласної адміністрації. Але хто тільки не привласнював собі цю ініціативу! Один київський чиновник з великим досвідом мені підказав – нагорі звертають увагу тільки на рішення обласних рад, тобто думку цілого регіону ніхто у Києві не наважується ігнорувати. Дякую йому за це! Решта заходів – виступи на сесіях міськради, листи в усі усюди, мітинги на площі міста – для картинки телевізійникам, щоб центральна влада знала про проблему, не більше.
Тож про що мене так зухвало попереджають? Думаю, про те, що я не повинен переходити дорогу на місцевих виборах бідним, але «справжнім патріотам»? Скажу відверто – ви помилилися! Я йду до своєї мети і зіштовхнути мене з обраного шляху вам не вдасться!
Вибачте за пафос. Уявляю, як він вас, мої недруги, дратує…
Костянтин КАСПРОВ
