Протягом багатьох років затишна кав’ярня «Ласкава» радувала жителів і гостей міста не тільки смачними напоями, різними смаколиками, а й чудовими камерними концертами, перфомансами, зустрічами з цікавими людьми. Так вона перетворилася на своєрідний культурний центр. Бувати тут стало хорошим тоном. А з початком війни «Ласкава» стала ще й волонтерським центром. І все це, завдяки активній позиції самої господарки закладу – Вірі Фетісовій. З нею ми сьогодні і поговоримо.- Віро, я знаю, що наразі ви активно співпрацюєте з найдосвідченішою волонтеркою на Світловодщині Дарією Ільїною. Вона навіть називає вас своєю правою рукою. Що вас об’єднує?
- Нас об’єднує неймовірне бажання допомагати Україні перемогти і бути корисними на всіх можливих напрямках. Дарію Дмитрівну я знаю давно, як маму моєї однокласниці. І про те, що з 2014 року вона активно допомагає захисникам нашої держави на Сході, теж знаю. Більше того, я слідкувала за її повідомленнями у Фейсбуці, захоплювалася цією мужньою жінкою. Іноді долучалася до збору гостинців хлопцям, особливо, коли вона просила каву, чай тощо.
- Що змінилося з перших днів війни з росією?
- Усе, буквально. Переоцінка цінностей відбулася дуже швидко і я почала діяти значно активніше. З перших днів війни ми з чоловіком прихистили у своєму домі сім'ю харків'ян - наших друзів: чоловіка з дружиною, їхню донечку, яка активно допомагає мені в кав'ярні, і бабусю 96 років. Не уявляю собі, як можна стояти осторонь, якщо ти хоч чимось можеш допомогти.
Тож я зосередилася на пошуку житла іншим переселенцям, на допомозі волонтерам міста, зайнялася логістикою, пошуком та обміном корисною інформацією. Я від народження живу в Світловодську, знаю багатьох, мене теж знають. Я поставила коробку на барну стійку для збору коштів переселенцям і військовим і зрозуміла, що гості нашої сімейної кав'ярні «Ласкава» - це велика сила. За тиждень ми зібрали солідну суму - 10 тисяч гривень. До нас заходило багато приїжджих, усі хотіли допомогти.
З часом кав'ярня перетворилась ще й на пункт збору одягу, дитячих книг, постільної білизни та інших корисних речей для переселенців. А потім я побачила в одній з груп у вайбері прохання знайти синтепон для подушок, які шиють ревівські волонтерки для наших воїнів на Сході, так познайомилася з Тетяною Кравчук, про активну групу якої ви вже писали. Вона розповіла, що є потреба у напівфабрикатах для фронту. Її дівчатка ліплять, морозять, а потім перед поїздкою волонтерів у гарячі точки варять і передають, щоб раз на тиждень добренько нагодувати наших воїнів. Я вирішила теж долучитися до цієї справи, тим більше, що в кафе залишилась величезна морозильна камера після сезону морозива.
Я повідомила відвідувачам кав’ярні про те, що нам потрібні майстрині з приготування напівфабрикатів, що ми надаємо кошти на продукти, які беремо з тієї самої коробочки, що на барній стійці. Знаєте, такий собі обіг коштів. Нам дали - ми віддали - нам принесли чудові домашні, наліплені з любов'ю пельмені, вареники, млинці. Все таке смачне! А люди, які їх приготували, дуже добрі і багато хто робив все за власний кошт. За 5-6 днів ми збирали повну морозилку (а це більше 300 кг!) І так було вже тричі! А ще у мене обов'язкова традиція - я обіймаю кожного, хто несе щось для військових чи переселенців: шкарпетки, вологі серветки, ліки, напівфабрикати, коробки з пиріжками, до яких прикріплені дитячі малюнки й теплі записки, всього й не перерахувати. Це так зворушливо!
А нещодавно наш відомий музикант Стас Легенда завітав у гості, і ми вирішили зробити вечір живої музики благодійним. Зібрали знову кошти і витратили на найнеобхідне. Щодо витрат, завжди раджусь з Дарією Дмитрівною, адже її досвід волонтерської роботи просто безцінний.
- Віро, щоб ви хотіли сказати вашим добровільним помічникам? Можливо, є необхідність звернутися до тих людей, які ще не знають про вашу активну діяльність?
- Звісно, я скористаюся нагодою. Хочу подякувати всім і кожному, хто долучається до допомоги нашим захисникам. Тільки разом ми зможемо перемогти цього бездушного російського ворога! Ще хочу, щоб кожен спитав себе, що кожного дня робить він чи вона, щоб наблизити нашу перемогу? Відпочивати немає коли. Треба наближати той священий день. І кожен з нас може бути дуже корисним! Чекаю на вас всіх в Ласкаві, де я майже живу. Готова роздавати завдання, координувати, направляти, шукати разом з вами потрібне нашій армії. Готова надавати зібрані гостями кошти, а від вас чекати вареники, пельмені або млинці, зроблені з любов'ю для відправки на фронт. Наступна поїздка на Схід відбудеться у мій день народження - 16 квітня. Зробіть мені подарунок, будь ласка! На ранок 15 квітня хочу мати повну морозилку напівфабрикатів, а це 300 кг! Мрію, як і всі українці, про перемогу! Вірю, я ж Віра)). І дякую, що вірять мені!
Тетяна Дроздова
