Тема небезпеки стихійної торгівлі не втрачає своєї актуальності і сьогодні, переконана начальник Світловодського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області Тетяна Кривошея. Продукти харчування, придбані у невстановлених для торгівлі місцях, дуже сумнівні стосовно якості та безпечності, – вважає фахівець.
По-перше, відсутня достовірна інформація про те, хто і в яких умовах виготовив продукт, наскільки він якісний та безпечний, де зберігався, як транспортувався до місця продажу. По суті – це продукти невідомого походження.
По-друге, умови транспортування та реалізації зазвичай не відповідають вимогам, визначеним для харчових продуктів. Замість спеціалізованого транспорту часто використовуються багажники власних автомобілів, де навряд чи перевозяться лише продукти, проводиться вологе прибирання та дезобробка. Реалізація продуктів проводиться відкрито, без належного обладнання, поблизу автомобільних шляхів. Сам реалізатор не має спецодягу та медичної книжки з відмітками про проходження медогляду. Усе це не може гарантувати якість та безпечність харчових продуктів з місць стихійної торгівлі.
Особливої уваги потребує молочна продукція, яка є однією з найбільш затребуваних у споживачів стихійних ринків. Бажання купити домашній продукт в таких умовах може призвести до небажаних наслідків: як мінімум – розчарування у його смакових якостях, як максимум – госпіталізація. Починаючи з того, що початкова якість молока та продуктів з нього (сметани, сиру) сумнівна, адже дані про стан здоров’я корови та результати лабораторного дослідження продукту вам навряд чи дадуть. До того ж існує практика розбавлення домашнього молока водою (і не тільки), сметани – содою, крохмалем, згущувачами. Є випадки, коли спритні продавці видають за домашнє молоко дешевий продукт, куплений у магазині.
Враховуючи те, що молоко та продукти з нього швидко псуються, їхнє зберігання, транспортування та реалізація повинні здійснюватися із забезпеченням особливого температурного режиму (холодильне обладнання). В умовах стихійної торгівлі ця вимога не дотримується. Це додає ризику навіть якісному продукту стати небезпечним у бактеріологічному відношенні, особливо влітку.
Ще один вагомий аргумент проти купівлі молока "з рук" – тара, у якій реалізується домашнє молоко на ринках, зокрема стихійних. Відповідно до вимог пункту 5.7 “Ветеринарно-санітарних правил для ринків”, молоко, масло, сметана, сир повинні доставлятися для продажу в чистому посуді (скляному, глиняному, глазурованому, алюмінієвому, емальованому), щільно закритому кришками. Це тому, що тільки такий посуд можна якісно та повноцінно очистити – помити миючими засобами, ретельно змивши проточною водою, обмити окропом, прокип’ятити, обробити парою. Продукти у такій тарі довше залишатимуться свіжими і будуть безпечними для споживання. На жаль, сьогодні дуже часто цими вимогами нехтують, молокопродукти реалізуються в пластикових пляшках з-під напоїв, тобто в уже використаному одноразовому посуді. Це створює значну небезпеку: по-перше, одноразовий посуд повинен використовуватись один раз. І невідомо, що насправді було у цій пляшці до того, як в неї налили молоко, де її знайшли (не виключено, що на смітнику) та чи мили її взагалі. По-друге: пластикову пляшку неможливо якісно обробити, а отже гарантувати її чистоту та безпеку.
Отже, чи варто ризикувати здоров’ям заради дуже примарної вигоди та не менш сумнівної користі молокопродуктів невідомого походження?