Пост від 15 березня 2026 року «Чому Світловодськ став містом привидом, замість бути туристичним центром України?» на фейсбук сторінці Геннадія Олександровича Тертичного (дивіться тут: https://www.facebook.com/HennadiyTertichniy/) викликав у мешканців Світловодської громади підтримку та активне громадське обговорення. Тож редакція газети «Світловодськ вечірній» вирішила взяти інтерв’ю у громадського діяча, директора Благодійного фонду “Всеукраїнський альянс допомоги”. Говоримо про відродження громади та подолання кризи у «місті-привиді».
- Пане Геннадію, сьогодні Світловодськ дедалі частіше називають «містом-привидом». Маючи колосальний туристичний потенціал, вихід до Кременчуцького моря та унікальну природу, ми бачимо занепад. Чому замість туристичного центру ми спостерігаємо деградацію інфраструктури?
- Коли я спілкуюсь із мешканцями Світловодської громади, чую одну й ту саму фразу: «У місті немає господаря». І з цим важко сперечатися. Але давайте дивитися глибше. Проблема «відсутності господаря» - це не лише про прізвище у чиновницькому кабінеті. Це про систему, де чиновники та депутати часто працюють на себе, забуваючи про свої прямі обов’язки перед державою і людьми. Місто стає «привидом» тоді, коли з нього вимиваються ресурси і не пропонується жодної стратегії розвитку.
- Але чи можна винуватити лише владу? Погодьтеся, чимало залежить і від самої громади...
- Саме так! Влада - це лише відображення стану суспільства. Люди - це справжня рушійна сила. Навіть під час важкої руйнівної війни, попри важкий економічний стан, ми не маємо права опускати руки. Якщо ми чекатимемо, що прийде «добрий мер» чи «чесний депутат» і все зробить за нас - ми остаточно втратимо міста і громади. Відродження Світловодська вцілому почнеться тоді, коли кожен мешканець зрозуміє: його голос і його активність важать більше за підкилимні ігри в міськраді та в кулуарах влади.
- Що ви маєте на увазі під «активним долученням»? Як звичайна людина може вплинути на те, щоб Світловодськ перестав бути «привидом»?
- Це контроль за кожною витраченою гривнею з бюджету, це вимога прозорості, це створення громадських проєктів. Ми повинні змусити чиновників виконувати їхні повноваження в повному обсязі. Війна показала, що українці здатні на неймовірну самоорганізацію. Цю енергію треба спрямувати і на внутрішню розбудову. Світловодськ не стане туристичним центром, поки ми не вичистимо «сміття» на вулицях і в управлінських структурах.
- Ви вірите, що під час війни можливо думати про відродження та туризм?
- Не просто можливо - необхідно. Ми маємо закладати фундамент зараз, щоб нашим людям, особливо дітям,було куди повертатися з-за кордону, а захисникам з фронту. Відродження громади - це питання нашого виживання. Світловодськ має все для успіху: природа, море, ліс, під’їздні шляхи тощо. Не вистачає лише політичної волі та згуртованості громади, яка б цю волю диктувала.
- Пане Геннадію, давайте перейдемо до конкретики. Світловодськ має те, про що інші міста лише мріють: вихід до Дніпра, ліси, унікальний ландшафт. Але замість сучасних баз відпочинку ми бачимо занедбані парки та розбиті дороги. Де той переломний момент, на ваш погляд, коли місто звернуло не туди?
- Переломний момент стався тоді, коли особистий інтерес чиновників, депутатів та зацікавлених людей став вищим за інтерес громади. Подивіться на нашу Набережну. Це ж обличчя міста! Замість того, щоб бути магнітом для інвестицій та туристів, вона роками перебуває у занедбаному стані. Або візьмемо міський парк - територія, яка мала б приносити кошти в бюджет через дозвілля, сьогодні виглядає як декорація до фільму жахів. Це і є ознаки «міста-привида»: ресурси є, а господарського підходу - нуль.
- Ви кажете, що люди - це рушійна сила. Але чи є реальні приклади, як громада може змінити ситуацію прямо зараз, не чекаючи виборів?
- Звісно! Приклади навколо нас. Контроль за бюджетом: громада має право знати, чому кошти виділяються на сумнівні закупівлі, а не на освітлення вулиць чи ремонт прибудинкових територій. Кожен запит від активної групи громадян - це удар по корупційній тиші.
Мікропроекти та ОСББ: Відродження починається з власного під’їзду та двору. Коли мешканці беруть управління будинком у свої руки, вони перестають бути «квартиронаймачами» і стають власниками міста.
- Чимало людей скажуть: «Йде війна, не до туризму!». Що ви відповісте на такий скептицизм?
- Це небезпечна ілюзія. Якщо ми не будемо дбати про розвиток громади сьогодні, то за що або за кого воюють наші хлопці та дівчата на передовій? За місто-привид чи чиновників і депутатів? Ні, вони воюють за те, щоб ми тут побудували країну, в якій хочеться жити, а не тікати закордон. Навіть зараз ми можемо розвивати рекреаційні зони для реабілітації ветеранів - це і є поєднання туризму, медицини та соціальної відповідальності. Доречі,нещодавно був запрошений на відкриття ветеранського простору у Світловодську, це вже хороший знак і початок.
- Але чиновники часто кажуть, що «немає повноважень» або «немає фінансування».
- Це спроба виправдати власну некомпетентність та прояви корупції. Повноважень у місцевої влади після децентралізації - більше ніж достатньо. Питання у професійності та бажанні. Чому в сусідніх громадах з’являються нові об’єкти, а у нас лише «дірки» в бюджеті та на дорогах? Тому що там громада не дає чиновнику спати спокійно. Ми маємо змінити парадигму: не ми працюємо на чиновника, а він - наш сервіс. Тільки так Світловодськ та прилеглі села і селище Власівка знову стануть «живими», енергійними і відкритими для турізму і розвитку.
- Пане Геннадію, зазвичай такі розмови - це ознака підготовки до політичної боротьби. Скажіть, чи перебуваєте ви зараз у лавах якоїсь партії? І головне, чи плануєте ви балотуватися на посаду Світловодського міського голови або в народні депутати України?
- Знаєте, моє коріння зі Світловодська, і для мене це не просто точка на карті. Тому моя єдина «партія» сьогодні - це наша громада. Наразі я позапартійний. І поки що не бачу себе в існуючих політичних проєктах, мені важливо об’єднання професіоналів, активних мешканців, які ходять цими ж розбитими дорогами, які живуть тут і розуміють реальні потреби не лише міста, а й усього регіону.
Чи планую я йти в мери або в нардепи? Скажу так: якщо буде сформована команда однодумців і реальний план розвитку міста/регіону, який не обмежать політичними "договорняками", я розгляну таку можливість. Моя мета - не крісло, а інструменти для розвитку громад. Більшість існуючих партій - це вертикальні структури, відірвані від реальних потреб Світловодської громади. Питання навіть не в амбіціях, не в посаді, а в запиті громади і в можливості реально діяти та змінювати все на краще.
Якщо побачу, що громада готова до справжніх змін, а не до чергових політичних ігор - я точно не буду стояти осторонь. Я не виключаю жодного варіанту, який дозволить забезпечити для нашої території системний результат. Для мене важливо, щоб голос громади звучав не лише локально, а й там, де визначаються пріоритети розвитку і тут важливо, щоб голос громади був почутий не лише в місті, а й на державному рівні, щоб Світловодськ перестав бути транзитною точкою для тих, хто виїжджає чи лише збагачується, і став містом, куди хочеться інвестувати, приїжджати на відпочинок і де хочеться виховувати дітей.
Моя мета - не посада, а результат. Якщо громада готова до спільної роботи й довіри, я готовий працювати на тому рівні, де це принесе найбільшу користь для Світловодщини.
Не важливо, хто з гідних кандидатів буде йти на вибори, час «міста-привида» має нарешті закінчитися.
«СВ»