Світловодську тільки-но доведеться вчитися жити в умовах нового територіального устрою. А от села, які колись складали єдине ціле із Світловодським районом, вже чотири роки як ОТГ. Великоандрусівська. Досвід для Світловодська? Безумовно!З кінця 2016 року, коли, виконуючи установку державної влади в Україні на проведення адміністративно-територіальної реформи, ці села і кілька навколишніх хуторців вийшли зі складу Світловодського району і утворили свою Великоандрусівську ОТГ. Тобто, чотири роки тому втілили у життя те, ким Світловодськ, Власівка, Павлівка, Велика Скельова, Миронівка, Озера, Талова Балка й Олексіївка стали лиш цього року. І всі ці роки Великоандрусівська ОТГ наче чужою для нас стала. Інформацію звідти ми черпали переважно із соціальних мереж, де тон задавала опозиційна по відношенню до тамтешньої сільської голови Ніни Іващенко та її адміністрації група. І те вона робить не так, і се... І те, що Іващенко програла цьогорічні вибори у новій територіальній громаді, наче підтверджує правоту цих самих опонентів. Та, з іншого боку – невже протягом цих років все там було геть кепсько? Тим більше, відомо, що там вдалося за даний час залучити рекордну суму інвестицій, що в селах ОТГ (і не лише у центрі) щось будувалося й реконструювалося.
От ми і вирішили поговорити про це та інше з, поки що, сільським головою Ніною Іващенко та її першим заступником Вадимом Тумановим. Причина? Ну, по-перше, почутими мають бути не лише їхні опоненти, а по-друге, не виключається, що їхній досвід може прислужитися й адміністрації новоутвореної Світловодської міської територіальної громади.
... Позитивного за ці роки на теренах Великоандрусівської ОТГ було зроблено чимало, наголосили наші співрозмовники. А от розпочали з... негативу, який, завдяки їхнім старанням, щойно було подолано. Щойно, це 19 листопада. А негатив полягав у тому, що медичні амбулаторії у Великій Андрусівці і Подорожньому ледь не вимерзли. І це при тому, що і споруда адміністрації, і споруди соціальної інфраструктури опалюються вчасно з моменту початку опалювального сезону. І дровами вони забезпечені... Провину за це Іващенко і Туманов покладають на керівницю районного Центру первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД) Світлану Березюк, яка орендує приміщення амбулаторій у Великоанрусівської ОТГ.
На їхню думку, сталося це через те, що головлікарка ЦПМСД відволіклася на вибори, виборюючи мандат депутата Великоанрусівської сільської ради, і на ввіреній їй амбулаторії, де завдяки ОТГ було зроблено ремонти і встановлено сучасні економні котли (лиш два рази на добу туди треба дрова підкидати), забула взяти на роботу кочегарів і забезпечити їм навчання на відповідних курсах – з цим доволі строго. У результаті - у цих медичних закладах панував собачий холод, за винятком одного кабінету в андрусівській амбулаторії, де було встановлено обігрівач УФО, привезений зі світловодського офісу районного ЦПМСД на вулиці Павлова, який, до речі, зареєстрований у Павлівці. А там теж, як і у Світловодську – і приміщення, і персонал, які, між іншим, треба утримувати.
І тут співрозмовники поділилися своїми підозрами, з яких коштів фінансується це все утримання... Річ у тім, що на медичне обслуговування мешканців Великондрусівської ОТГ, з якими укладено декларації, від Національної служби здоров’я виділено близько 800 тисяч гривень. Пригадуєте про гроші, які ходять за пацієнтами? А як же вони ходитимуть, коли самі пацієнти у Великій Андрусівці й Подорожньому не ходять до своїх холодних амбулаторій?
І лиш втручання сільської голови, чиї повноваження у зв’язку з обранням нового очільника сільської територіальної громади добігають кінця, дозволило вирішити цю проблему – знайти можливість оплатити роботу кочегарів. Для цього довелося звертатися до деяких новообраних депутатів, які відгукнулися і прийшли на допомогу, говорить Ніна Іващенко.
«Щира подяка хлопцям-кочегарам, що забезпечили теплом Великоандрусівську та Подорожненську амбулаторії з 19 по 25 листопада, а також новообраним депутатам Великоандрусівської сільської територіальної громади Грушці Володимиру Івановичу та Дикому Григорію Анатолійовичу, які з власних коштів оплатили працю кочегарів... І хоча я вже не сільський голова і могла навіть не звертати уваги на таке неподобство, але я так не можу!», – підсумувала Ніна Іващенко.
