Двадцять другого вересня ми будемо відзначати День партизанської слави. Про сотні архівних документів, які розкривають справжню сутність як організаторів, так і організацію цієї боротьби, дізнаємося з книги Івана Петренка «Обком утік…»
Нещодавно міський краєзнавчий музей отримав у подарунок книгу «Обком утік…» (З історії організації «всенародної» боротьби проти нацистів на Кіровоградщині в 1941-1943 роках). Іван Петренко, автор науково-документального видання, в недалекому минулому був працівником Державного архіву Кіровоградської області.
Книга «Обком утік…» спростовує численні фальсифікації та пропагандистські штампи тоталітарної доби щодо «всенародної» боротьби проти фашистів під керівництвом комуністів у часи нацистської окупації Кіровоградщини. Далі цитуємо:
«Наприкінці липня 1941 року на адресу секретаря ЦК КП(б)У М.Хрущова надійшла секретна інформація від Кіровоградського обласного комітету партії про створення на території області підпільних організацій та партизанських загонів для боротьби з нацистами… Для керівництва всією підпільною роботою сформований підпільний обком партії, до якого увійшли довоєнні керівники області: другий та третій секретарі обкому партії Колупаєв та Ігнатенко, секретар обкому партії по кадрах Скирда, інструктор обкому Перфільєв. Для ефективного керівництва комуністичним підпіллям область розподілили на три так звані кущі. Онуфріївський та Новогеоргіївський район ввійшли до третього куща, яким мали керувати Скирда, Луценко та Уханов. Однак створена розгалужена система комуністичного підпілля на Кіровоградщині вже в умовах окупації виявилася недієздатною. Одна з причин – деякі керівники підпільного обкому партії залишили область до початку нацистської окупації. Так, відправилися у глибокий тил секретарі Кіровоградського обкому партії Колупаєв, Ігнатенко (мали керувати другим кущем, в який входило і місто Кіровоград), Горенков, голова облвиконкому Іщенко, його заступник Луценко. Всі перелічені особи фактично втекли туди, де гітлерівців не чекали – далеко на схід країни».
Автор документального видання зазначає, що «… дуже скоро від спланованого на папері Кіровоградського обкому партії фактично нічого не залишилося». На початку серпня Василина з Перфільєвим помандрували до Холодного Яру, а Скирда – до Знам’янського району. Вибір цей був не випадковий – там проживали їхні родичі.
Цитуємо:
«Десятого жовтня 1941 року ЦК КП(б)У підготував аналітичну довідку щодо стану підпільної роботи у тилу ворога. Одна з тез, що стосувалася Кіровоградщини, звучала так: «У Кіровоградській області підпільний обком партії в найважливіший період утік з області, а за ним і деякі керівники районних підпільних організацій. Цю довідку направили М. Хрущову і, напевно, до Москви».
А деякі підпільні райкоми партії, зазначає автор, впродовж тривалого часу не могли встановити зв’язок із «секретним обкомом партії». І. Петренко продовжує: «Такою неймовірно майстерною конспірацією» Михайло Скирда, що згодом проголосив себе секретарем «підпільного обкому партії» та навіть «командиром партизанського об’єднання Кіровоградської області», дивуватиме аж до середини осені 1943-го», фактично до початку визвольних боїв на теренах області.
Вже після вигнання радянською армією нацистських окупантів в області з’явилися партизанські загони, створені винятково на папері, тобто «липові». Яскравим прикладом цього є «партизанський загін ім. Ворошилова», що «діяв» у Новогеоргіївському районі. Про його справжню «діяльність» секретар Новогеоргіївського РК КП(б)У Кожем’якін направив документ, в якому зазначив:
«… Перевіркою встановлено, що партизанського загону ім. Ворошилова у Новогеоргіївському районі не існувало. Група товаришів, які залишилися на території, окупованій фашистами, і які не вели боротьбу раніше з ними, за день до звільнення району вирішили зустріти військо Радянської армії і оголосити себе партизанами, тому організували групу і назвали себе партизанським загоном ім. Ворошилова. Під час перевірки ніякими документами і показаннями місцевих мешканців існування такого загону не підтвердилося».
«Міфи «…про всенародну боротьбу проти фашистів під керівництвом комуністів» на Кіровоградщині жодним чином не стосуються справжніх учасників партизанського та підпільного руху, багато з яких загинули або зазнали каліцтва в протиборстві з нацистами», – пише автор наприкінці видання.
Ми навели тільки деякі факти з історії псевдо партизанського руху на Кіровоградщині, а повністю з книгою І. Петренка можна ознайомитися у міському краєзнавчому музеї
За матеріалами видання «Обком утік…»
підготувала працівник краєзнавчого музею, Тетяна Ткачук
