22 вересня в Україні відзначають День партизанської слави, започаткований Указом Президента України у жовтні 2001 року. У Світловодську урочистості з цієї нагоди відбулися напередодні 21 вересня, у п’ятницю, біля пам’ятного знаку «Вічний вогонь», де о 9:00 розпочався мітинг.

Цього сонячного ранку громада Світловодська – представники міської влади, ветеранських організацій, управлінь виконавчого комітету, молодь – зібралися, аби вшанувати пам'ять народних месників, які самовіддано боролися в тилу, і в такий спосіб робили свій внесок у боротьбу з фашизмом, наближаючи перемогу у Другій світовій війні.

«…Перші партизанські загони з’явилися наприкінці 1941 року під Черніговом і Сумами на чолі з Миколою Попудренком та Сидором Ковпаком. Ці загони і поклали початок діяльності партизан у лісах Північної України. Народну війну в тилу фашистських військ вели повсюди: у містах і селах, на залізничних вузлах і станціях, на річках, у лісових і степових районах України, – говорила ведуча, нагадуючи присутнім сторінки історії. – Вперше ворог зустрівся з таким жорстоким супротивом населення. 6 тисяч 200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, щодня завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на всій окупованій території…»

У хвилині мовчання присутні схилили голови перед пам’яттю тих, хто ціною власного життя зупинив фашистську навалу. Їх героїзм, жертовність і самовідданість нащадки не забудуть. На знак вдячності та пошани учасники мітингу поклали вінки й квіти до Вічного вогню.

Після вітальної промови секретар міської ради Юрій Сапянов разом з головою Світловодської міської ради ветеранів Віталієм Мельохіним вручили квіти й грамоти виконавчого комітету за активну громадську діяльність та розвиток ветеранського руху двом членкиням Світловодської міської організації ветеранів Ганні Мефодіївні Ткач та Клавдії Миколаївні Герасименко. Розчулені жінки дякували за увагу.

До слова запросили помічника народного депутата Олеся Довгого Марину Саакян. Перед присутніми Марина Саакян зачитала вірш Василя Лєбєдєва, який, на її думку, якнайкраще передає усю повагу та спогади про партизан, завершивши свій виступ словами:

«Не згасне полум’я пам’яті і вдячності у наших серцях».

Поетичну хвилю підхопив Олесь Неділя: він продекламував свій «свіжий» вірш «Партизанська слава».

Після мітингу ми поспілкувалися з Ганною Мефодіївною Ткач. Їй минуло 15 років, коли дізналась про наступ фашистських військ і початок війни. Жили вони тоді з родиною у селі Федорівці, Олександрійського району. І досі болісними є спогади про життя в окупації.

«Коли наша територія потрапила в окупацію, і фашисти почали масово відправляти молодь до Німеччини, ми переховувалися в лісах, у городах. І досі моторошно стає від спогадів, як за нами женуться з собаками, а ми ховаємося під бадиллям картоплі. Потім викопали землянку, і ховалися у лісі. А от старшу сестру таки забрали. У потягу довезли до Олександрії, але їй вдалося втекти, після чого вона переховувалася у родичів у місті. Траплялося, що ми переховували партизанів і навіть євреїв, хоча за таке фашисти розстрілювали цілі родини.

Батька забрали на фронт у 1943 році, коли прийшли наші війська і він пішов показувати фронтовикам розташування окопів в околицях. Як пішов тієї ночі, так і зостався в армії. 19 днів батько не дожив до перемоги: загинув 21 квітня 1945 року під Кенігсбергом…» – поділилася своїми спогадами Ганна Мефодіївна.

День партизанської слави для неї – це нагадування про те, що довелося пережити, і про ще неможливо забути…

Тетяна Шаповалова,

Ігор Котляров (фото)

[img]