Напередодні Дня медичного працівника, я зустрілася з в.о. директора КНП «Світловодська ЦРЛ» Світловодської міської ради Сергієм Савичем, розпитала про проблеми і здобутки за короткий період його роботи на посаді. Розмова вийшла дуже цікавою, на мій погляд. Судіть самі.
– Сергію Володимировичу, традиційно напередодні професійного свята, керівник закладу, підбиває підсумки роботи, розповідає про досягнення, окреслює проблеми, які не вирішуються. Почнемо з хорошого. Чим можете похвалитися?
– Хвалитися, напевне, зарано, адже я став до роботи лише 21 березня. Тобто ще не минуло й трьох місяців, як я за допомогою фахівців занурився у справи Світловодської ЦРЛ. Те, що я побачив, мене приголомшило і захотілося знову піти на фронт. Я навіть просився, але військовий комісар Микола Миколайович Грінченко відмовив, сказав, що я повинен тут лад навести… Це складна робота. А враховуючи попередньо набуті проблеми та військовий стан, – це «задача з зірочкою».
– Ви сказали «знову на фронт». Можна про цю сторінку вашої біографії детальніше?
– У березні до Світловодська я приїхав прямо з фронту, з-під Ірпіня. У перший день війни, 24 лютого 2022 року, я з друзями у повній бойовій викладці (мисливська зброя, форма, каска, бронежилет) прийшов до тероборони Києва, але зрозумів, що ніхто не готовий нас приймати. Пішли до поліції і пару днів допомагали чим могли, бо чимало поліцейських кадрів розбіглися, хто куди. Потім повернулися до тероборони і мені запропонували поза штатом організовувати евакуаційні бригади з Ірпіня. Там у той час було дуже гаряче. Загалом на фронті я був двічі, 2015 року служив у медичній роті Національної гвардії, в АТО 5 місяців, а загалом на службі – 9 місяців. Звільнився сам, коли почалися «мінські угоди», потреби у великій кількості медрот не стало, бо війна набула незрозумілого характеру.
– Чому раптом зі столиці до Світловодська?
– Тут моя мала Батьківщина, тут живе моя мама та похований батько. Світловодщина завжди була і є в моєму серці. Андрій Іванович Маліцький запропонував посаду директора КНП «Світловодська ЦРЛ», адже ситуація склалася дуже загрозлива для подальшого існування медзакладу. Я погодився. Запросив своїх колег і водночас підлеглих по медичній роті і вони погодилися приїхати разом зі мною, щоб допомогти розібратися у справах. Юрист і програміст допомогли безоплатно і вже повернулися до Києва, а Сергій Вікторович Хмельницький став моїм заступником з економічних питань. У минулому він керував тисячним персоналом у власному фармбізнесі, досвідчена, заможна людина і мій друг. Ірина Борисівна Глабець погодилася взяти на себе багато загальних питань. Вона працювала заступником директора інституту нейрохірургії, заступником головного лікаря однієї з лікарень Києва, за фахом – фармацевт. Ці мої заступники не сидять на місці, увесь час у пошуках, де заробити і як заощадити, щоб не тільки зберегти лікарню, а й розвивати її.
– Чому виникла загроза для подальшої роботи закладу? Про борги по зарплаті ми неодноразово писали, серед причин їх виникнення називалися невиплата коштів НСЗУ, небажання влади допомогти закладу грошима з бюджету…
– Усе набагато складніше. 10 мільйонів боргу (з них лише 1,2 млн – за ліки, решта – зарплата) виникло не на рівному місці. У Світловодській ЦРЛ дуже непроста ситуація зі штатами. На 80 лікарів – у нас 214 медсестер, за нормою співвідношення має бути 1,1 – 1, 3, у нас 2,2. У деяких лікарів була завищена заробітня плата при напівпорожніх відділеннях. Все це вимагало волі при впроводжені кризових рішень для подальшої роботи лікарні. Наразі борги майже виплатили, залишилося за травень 2,8 тис. грн, навіть певна кількість грошей є, але казначейство затримує виплати з відомих причин – війна.
Майже 90 тисяч щомісяця виплачувалося і продовжує виплачуватися за різні непродуктивні речі – доступ лікарів до програм, організацію зберігання ліків відповідної категорії тощо. Ці витрати потрібно зменшувати, 454 працівники ЦРЛ працювали і працюють в межах 11 пакетів НСЗУ, з них «робочих» лише 8 пакетів. Для широкого загалу поясню: пакети медичних послуг – це певна група послуг в межах окремого виду медичної допомоги, яку було сформовано для спрощення процесу контрактування. І чим більше пакетів, тим більше можливостей для отримання коштів від НСЗУ за контрактом. Отже, Світловодська ЦРЛ за програмою медичних гарантій спромоглася «відстояти» лише 11 пакетів з 38. На сьогодні для нашої команди надважливо накопичити потужності, щоб після завершення військового стану ми змогли збільшити кількість пакетів.
– Який же вихід з кризи? Скорочення штатів? Так на звільнення людей теж потрібно чимало коштів…
– Це найпростіше рішення, яке нам не підходить, ми впроваджуємо оптимальний шлях виходу з цієї кризи. Щоденно працюємо над покращенням якості надання послуг, збільшення їх кількості та пацієнтоорієнтованістю завідувачів відділень, лікарів та медичного персоналу.
Завдяки змінам, нам вдалося збільшити кількість звернень громадян: з 4-х тисяч пацієнтів до 12-ти тисяч. Це дуже вагомий фактор при оформленні нових пакетів НСЗУ в майбутньому.
Друге, це уважне і відповідальне ставлення до пацієнтів. Наша мета: щоб лікарня стала поза конкуренцією для жителів Світловодщини, гідно конкурувала з медичними закладами області та регіону.
Тривалий час лікарі, медичні працівників були недооціненими, але держава продемонструвала повагу до нас, встановивши заробітну плату по всій країні для лікарів у 20 тис. грн, а для сестер медичних – 13,5 тис. грн.
Під час військового стану наша професія стала дуже значущою, ми рятуємо життя тих, хто захищає Україну від російських загарбників. Тож треба вдосконалювати свої навички, навчатися і розвиватися. Ми повинні продемонстувати, що світловодські лікарі і медичні сестри – висококваліфіковані фахівці, здатні приймати виклики сьодення.
– Раптом, щось піде не так, на фронт проситися будете?
– Думаю, що ні, адже я звик доводити справу до логічного завершення.
– Дякую за цікаву розмову і бажаю вам успіхів!
