А чоловік ще й підбадьорював нападницю: «Бий у живіт, бо вона ще й на аліменти подасть!»
Історія, яку розповіла нам Валентина Мішалова, 30-річна жінка, вагітна на сьомому місяці, вражає своєю жорстокістю і цілковитою безкарністю.
Ось що пише жінка на адресу редакції: «Я хочу розповісти про подію, яка сталася зі мною 7 жовтня з 16:00 до 17:00. За день до злощасного випадку мені зателефонував чоловік Олександр С., сказав, що у неділю треба зустрітися, він грошей дасть на вітаміни.
Ми перебували у цивільному шлюбі з грудня минулого року, все було добре, він наполягав на спільній дитині (хоча від попередніх шлюбів у мене є двоє дітей, у нього – четверо). Я завагітніла, але потім наші стосунки погіршилися і з липня ми живемо окремо. Я у своїй квартирі, а він у своєму будинку на вулиці Січових Стрільців. Розлад стався, на мій погляд, після появи у нашому подружньому житті жінки, котра не залишає нашу сім’ю у спокої.
Коли я прийшла у дім, де ми мешкали разом, зайшла і вона – Тетяна А. і одразу накинулася на мене з кулаками. На вагітність мою вона не зважала, більше того нетверезий чоловік у компанії ще двох друзів кричав:
«Бий її у живіт, бо ще на аліменти подасть!».
Я не чинила спротив агресивній жінці, бо дуже боялася за дитину. Сусіди бачили, як вона тягає мене за волосся по землі, але не наважилися допомогти, бо бояться Олександра.
Врешті я змогла вирватися з рук навіженої жінки і вирушила додому, по дорозі зателефонувавши до поліції і «швидої допомоги». Вона ж наздогнала мене у нашому дворі і привселюдно продовжила бити, не помічаючи навіть поліцейських, які приїхали на мій виклик.
Я написала заяву про злочин. Мене запевняють, що відкрито провадження по факту нанесення мені тілесних ушкоджень, але направлення на судово-медичну експертизу мені й досі не надали. Скоро всі синці і гематоми зійдуть, можливо, тоді й направлять… Добре, що гінеколог, до якої я звернулася, засвідчила мій стан.
Наразі моя нападниця вільно гуляє по місту і погрожує:
«Я тобі цю дитину народити не дам!».
Мій (тепер вже колишній) чоловік товаришує з багатьма поліцейськими, вони неодноразово їли й пили у нас вдома, запевняє мене: справу він «закриє».
Але попри всі негаразди я сподіваюсь, що у Світловодському відділі поліції є порядні люди, для котрих честь і гідність важливіші за дружбу з «чоловіком», який дозволив побити матір свого майбутнього сина».
