Цікава нарада відбулася 18 травня у кабінеті першого заступника голови Світловодської райдержадміністрації Наталії Гаврилюк з приводу ймовірного скорочення класів у комунальному закладі «Ліцей "Надія"». Було сказано чимало слів, лунали аргументи на користь проєкту рішення, підготовленого спеціалістами РДА на наступну сесію райради, але, щоб описати усе, не вистачить і шпальти газети… Тож ми вирішили після наради поспілкуватися з Надією Невкритою, головою Григорівської сільської ради, якій ця тема дуже болить.
– Надіє Миколаївно! Скажіть, будь ласка, що, на ваш погляд, стало причиною ймовірного скорочення класів у навчальних закладах району? До цього часу все розвивали, створювали один освітній комунальний заклад за іншим, витрачали на все мільйони бюджетних коштів і, начебто, йшли уперед?
– У 2020 році Світловодський район втратив частину освітянської державної субвенції розміром у 6 млн 319 тис. Чому і як сталося, що замість 31 млн 396 тис. грн затверджено лише 24 млн 100 тис. грн, історія темна і незрозуміла. Розповідають, що подаючи статистичну звітність на 1 вересня 2019 року, хтось з посадовців «помилився» у кількості учнів і замість 879 показав 1126 (на хвилиночку, аж на 247 учнів більше), хтось це підписав. Сформували і затвердили освітню мережу, напевне, розраховуючи на те, що нагорі цю «помилку» не помітять і сиділи мовчки. Але при формуванні державного бюджету на 2020 рік там, нагорі, помилку виправили і скоротили субвенцію державного бюджету місцевому бюджету на 6 млн 319 тис. грн. Тепер грошей не вистачає, це й зрозуміло, попереду виплати освітянам відпускних, тож наприкінці травня вирішили вжити заходів, щоб з нового навчального року скоротити витрати. От мені цікаво, яку відповідальність понесли посадовці за втрату шести мільйонів, чи оголосили людям догани, чи вони і до цього часу отримують 100% премії за свою роботу?
– Чому вам здається, що саме ліцей «Надія» постраждає більше, ніж усі інші заклади освіти району?
– Мені не здається. Я упевнена, що так і буде у разі ухвалення рішення на сесії. Або ми вимушені будемо закрити свій дитячий садок, щоб вберегти ліцей від скорочення класів і не руйнувати майбутнє нашим дітям. Уявіть, райдержадміністрація не знайшла іншого виходу у своїх пошуках коштів, як відігратися на нашому навчальному закладі «Ліцей "Надія"», скоротивши його на 4 класи, тоді як інші лише на 2. Щоб ви зрозуміли про що йдеться, розповім спочатку про наш заклад, який складається з корпусу №1, що знаходиться у Микільському, і корпусу №2 – у Григорівці, тобто з двох шкіл створено один ліцей «Надія». У Микільську навчаються 88 учнів, у Григорівці – 108. У закладі працюють 32 вчителів разом з технічними працівниками. Наш ліцей, я впевнена, має найкращий стан будівлі з тепловим забезпеченням, найкраще оснащений сучасною технікою, меблями. Наш заклад має високий рейтинг за підсумками ЗНО, наші діти перемагають в олімпіадах і конкурсах. Має він і свої особливості. Корпус №1 – Микільська школа – російськомовна. Початкові класи вже навчаються на державній мові, вчителі теж поступово переходять на українську, але Закон України від 16.01.2020 р. «Про повну середню освіту» (ст.5) дозволяє дітям закінчити навчання мовою національних меншин, тобто російською. Важко уявити, що учні 8, 9, 10 класів, яким викладали точні науки російською, можуть з 1 вересня легко перейти на українську і мати гарний результат на ЗНО, щоб потім вступити на навчання до коледжу чи університету.
– Повернімося до загрози, яка нависла над вашим закладом, і над дітьми, які тут навчаються…
– У пошуках грошей, точніше їх економії, районна державна адміністрація підготувала проєкт рішення на сесію районної ради, яким пропонується зменшити кількість класів у нашому закладі аж на чотири! Зокрема, учнів 10 і 11 класів пропонується з Григорівки перевести до Микільського. З української школи до російськомовної або навпаки. Це просто абсурд! Взагалі усі пропозиції РДА не витримують ніякої критики, бо сектор освіти не зробив елементарних розрахунків, на які ми чекали тиждень. Чому наш заклад треба скоротити на 4 класи, тоді як інші – лише на 2? Які для цього є підстави? Гарний ліцей, хороше сполучення між селами, хороша дорога, шкільний автобус завжди на ходу – то що, давайте саме його і знищимо? А допоможемо тим, у кого нічого цього немає і почнемо на них витрачати кошти з бюджету, щоб відремонтувати? Де логіка?
– Якими ви бачите результати наради, на яку ви нас запросили і, до речі, на якій ніхто нас не був радий бачити?
– Ми очікували, що на нараді, яку провела Наталія Гаврилюк за нашою з Микільським сільським головою Володимиром Щукіним ініціативою, керівник сектору освіти Лариса Сачевська представить розрахунки, на підставі яких готується проєкт рішення на сесію. Вона ж продемонструвала повну необізнаність і байдужість до проблеми, сиділа, як сторонній спостерігач і на жодне запитання не мала відповіді. Їй невідомо, скільки кожна сільська рада витрачає коштів на утримання шкіл і дитячих садків. А я вам скажу, що я як сільський голова опікуюся дітьми нашої території вже 10 років. Кожного року ми вкладаємо кошти сільської ради у школу і дитячий садок. Наприклад, лише у 2019 році ми витратили 386 тис. 277 грн на дитячий садок, 300 тис. грн – на школу (це харчування, паливно-мастильні матеріали, обладнання класної кімнати: мультимедійна дошка, комп’ютер, меблі, ремонт тощо), разом це складає 686 217 грн. Поряд з нами є сільські ради, які дають по 40 тис. грн на рік і нас РДА ставить у рівні умови щодо скорочення класів. Це справедливо?
Наші спонсори – успішні підприємці, які живуть на території села, тільки минулого року вклали у заклад 967 тис. грн, відремонтували вхід до ліцею, заасфальтували двір, зробили капітальний ремонт входу, замінили меблі тощо). А тепер хтось почне руйнувати зразкове, бо треба допомогти немічним?
– Окрім Володимира Щукіна, під час наради на ваш бік став лише Олексій Шаповал, заступник голови районної ради…
– Так, я йому дуже вдячна за це і підтримую старшу, мудрішу людину. Колись він працював на посаді завідувача відділу освіти району, відкривав нашу школу, добре володіє інформацією. Тож він зробив свої розрахунки, готуючись до обговорення цього болючого питання, а новий керівник сектору освіти – ні. Я теж пропоную поставити нас – сільських голів у рівні умови не щодо скорочення класів через чиюсь помилку, а щодо внесків сільських рад в освіту, встановити певний відсоток від сільського бюджету. Ось що я хотіла донести керівникам району на цій нараді. Розумію Наталію Гаврилюк, вона людина прагматична, хоче, щоб усі вчасно отримували заробітну плату, щоб усім було зручно, але чому Григорівська, Глинська, Миронівська сільські ради можуть утримувати дитячі садки, а п’ять інших, де є дитсадки, ні? Чому районний бюджет утримує дитячий садок у багатій на надходження до бюджету Павлівці? Чому харчування у Великоскелівському дитячому садку, який теж утримується за рахунок районного бюджету, дорожче, ніж у Григорівському? Можливо, тут треба пошукати резерви?
До речі, я пишаюся тим, що у нас усі школярі, без винятку, з 1 по 11 клас, добре харчуються. Сільська рада щороку витрачає на ці цілі 200 тис. грн. Як жінка і мама, я не могла допустити, щоб діти-пільговики їли щось смачне, а решта лише булочку з чаєм, тому у нас усі харчуються безкоштовно. У дитячому садку, який відвідують 25 діток, теж зразкове харчування. З 250 грн, які ми витрачаємо на добу, батьківська плата складає 40%, а внесок сільської ради становить 60%.
– Які будуть ваші подальші дії у відстоюванні інтересів дітей і вчителів?
– Буду боротися. Я не дозволю нічого зробити з ліцеєм. Я проти будь-якого скорочення класів. Але усвідомлюю, що утримувати і школу, і дитячий садок, Григорівська сільська рада не зможе, бо й так односельці кажуть, що Невкрита лише з дітьми цяцькається. Є ж у нас й інші проблеми. Тож пропоную районній владі передати п’ятьом сільрадам дитячі садки на баланс, а зекономлені гроші віддати на утримання шкіл. І це буде чесно.
