Як мало ми знаємо про людей, котрі живуть поряд з нами! Олена Шаньгіна – керівник центру «Добрада» чудово співає, самостійно записує кліпи, брала участь у пісенних конкурсах. Ми попросили її розповісти історію свого захоплення. Олені – слово.
– Була трохи здивована несподіваним проханням розповісти про свою вокальну творчість, бо ставлюся до цього як до звичайного хобі. Музику люблю з дитинства. Із задоволенням співаю та роблю кліпи для друзів. У нас була музична сім'я. Батьки добре співали, тато грав на баяні, в молоді роки навіть складав музику і присвятив мамі вальс власного написання. Брат гарно співає і чудово грає на гітарі, закінчив нашу Світловодську музичну школу по класу баяна. На жаль, у той період часу, коли я росла, суспільство гадки не мало про такі поняття як інклюзія, тому дитині з інвалідністю доводилося лише мріяти про навчання в музичній школі чи школі мистецтв, хоч як цього хотілося. Максимум, на що така дитина могла розраховувати - надомне навчання. Тому моїми вчителями були книжки, батьки приносили їх з усіх бібліотек міста, а пісні, здебільшого народні, записувала і заучувала з радіо та телепередач, платівок, тексти шукала в періодиці та пісенних збірках, намагалася читати ноти.
Співи та музика були одним з найбільших захоплень у дитинстві. Якось випадково познайомилася з учасником гурту "Відлуння" Петром Кицманюком, зачарована його грою на сопілці сказала, що теж давно мрію навчитися грати. А він просто зробив і подарував мені омріяну сопілку! Так здійснилося бажання навчитися грати на музичному інструменті.
Уже в часи незалежності почали з'являтися перші фестивалі творчості, де могли брати участь люди з інвалідністю. Звичайно, не були осторонь цього процесу й члени Центру "Добрада" - громадської організації, створеної для того, щоб люди з інвалідністю могли повніше реалізовувати свої можливості та творчий потенціал зокрема. Де тільки не виступали наші добрадівці! Широка географія - від Ужгорода до Луганська.
Спочатку, як керівник, тільки готувала склад наших талановитих учасників, а потім, аби підтримати команду, теж стала брати участь з творами у жанрі декоративно-ужиткового мистецтва та вокальними номерами. Подобаються народні пісні, музичні твори з репертуару Ніни Матвієнко, Оксани Білозір, Ірини Білик, інших українських виконавців. Більше співала саме на виїзді, запам'яталися фестивалі у Кропивницькому, Полтаві, Пирятині, Лубнах, Баришівці. Незабутні враження і зустрічі з чудовими людьми. У Світловодську виступити довелося лише двічі, коли спільно з міським центром соціальних служб для молоді проводили фестивалі творчості. Дуже хочеться відродити ці місцеві артподії! Абсолютною несподіванкою для мене стала перемога у 2012 році на фестивалі творчості Всеукраїнської організації "Союз осіб з інвалідністю України", що проходив у Чернігові. Звідти запросили на підсумковий фестиваль у Києві, де виступала зі сцени Українського дому.
Чи думала я, записуючи дитиною тексти пісень біля мережевого радіо, що колись виступатиму на концерті, який вестиме брат Миколи Гнатюка відомий співак та конферансьє Анатолій, а шалик на концертному вбранні дбайливо поправлятиме перед виступом народна артистка Світлана Мирвода? Звісно, що ні. Життя непередбачуване. Дива трапляються, особливо коли робиш те, що щиро любиш.