Почалося з подяки. Потім там же – у месенджері – розговорилися. По душам. Тема – любов до чотирилапих, як їх прийнято називати, братів (і сестер) наших менших
Власне, між нами все й розпочалося з одного такого брата на назвисько Муха, якому один табурищанський покидьок відрубав передні лапки – ямок, бачте, у нього під парканом він нарив. До слова, в одну з тих ямок садист і сам „звалився” – невдовзі він помер. Ну, Муха, знайшовши прилисток у добрих людей – спочатку, у сусіда-пенсіонера того бузувіра, потім, через міську організацію „Зоозахист Світловодська” та дніпровський притулок для таких нещасних тваринок „Пеґас” – опинився у добрих людей аж у Канаді.
Щоправда, англосаксам складно, непевне, було вимовляти „Муха” і вони нарекли нового члена своєї родини „Тrue”, що в дослівному перекладі – „Правда”. І наше видання про це й описало.
В оцьому ланцюжкові українсько-канадійських перипетій світловодського пса ми навмисне не згадали ще одну ключову фігуру – світловодчанку з 20-річним канадійським „стажем” Наталію Державець. Саме вона й доправила через океан і Муху, і, як з’ясувалося з нашого спілкування – кицьку Мотю. Перший, як відомо став Тrue. А от Мотя, залишившись у Державців, Мотею так і залишилась – етнічним українцям це ім’я вимовляти абсолютно не складно.
Мотя, розповідає Наталія – четверта кішка у її родині. Три перші – із тамтешніх притулків. А ще у Державців – чотири собаки: Фіма – із Світловодська і три – із Катару (це така собі арабська країна на Близькому Сході).
– Те, що ви собак і котів із Світловодська возите можна ще пояснити ностальгією за своєю малою батьківщиною. Але три собаки з багатющої нафтової країни...
Певною мірою, так, погодилася Наталія... Але в цьому сенсі нею рухає здебільшого відчуття співчуття – не сила їй бачити беззахисних тварин, особливо, вдивляючись у їхні очі... До слова, у тому ж багатющому Катарі, як в решті мусульманських країн, краще, ніж до собак, ставляться, хіба що, до жінок...
Запитавши свою заокеанську візаві, чи є оці собачо-котячі трансатлантичні чартери її бізнесом, навіть у месенджері було „видно”, як округлились її очі...
Наталія – доволі успішний менеджер у сфері онтарійської нерухомості, її чоловік заробляє ще більше. Троє їхніх дітей, також, відкидає припущення, що ця вся „тваринна” тяга через самотність. До слова, оці всі перельоти по світу (не лише Україна або Катар), Наталія здійснює за власний кошт і у вільний від роботи час. Безумовно, вона не одиначка – тісно взаємодіє з двома тамтешніми волонтерськими організаціями, які переймаються долею бездомних та покривджених тварин.
Але коли вона почала розповідати про проблеми, які виникають на цьому доброчинному шляху, пригадалася Московія, де Дума заборонила усиновлення російських дітей іноземцями – мовляв у нових заокеанських родинах над ними всіляко знущаються. Тож, нехай вони краще залишаються у напівголодних сиротинцях з дерев’яними іграшками. Але – на Родінє!
... Щось подібне відчула й Наталя, коли кілька українських волонтерів звинуватили її у тому, що вона: а) перевозить за посередництва собак і котів наркотики і б) вона забезпечує у такий спосіб тамтешні китайські ресторани м’ясом. Через ці упередження й виникають іноді перешкоди – наприклад, дві собачки з Кременчука, яких готові взяти до себе дві канадійські родини, ніяк не можуть вилетіти за океан.
„Який тут розрахунок!? – Не може збагнути Наталія. – По кожній собаці чи кішці я чи ті притулки, з якими я підтримую зв’язок, готові надавати щорічні фото-звіти. Тим більше, ми і робимо це регулярно на своїх сторінках у соціальних мережах”.
Не треба ні перед ким виправдовуватись, відповів ваш кореспондент Наталії – ми ж то бачили світлини щасливого Мухи-Тrue на колісчатах замість відрубаних лапок. До слова, вибір на цю собаку у „Вечірки” стався у випадковому порядку. А взагалі, Бог все бачить...
На фото – деякі члени родини Державців: Фіма із Світловодська, уродженець Канади, кіт Сем і три катарські собаки Діно, Гейдар і Салма. Назвисько останнього пса перекладається „Як лев”. Мамку його вбили, коли її виводкові було два місяці. Хотіли знищити й цуценят. Та вступилися тамтешні волонтери (є, як виявляється, і в Катарі люди) – вони передали тих цуциків Наталії. Вже у Державців братик Гейдара, Джаліл, сконав від аневризми мозку... Неймовірна трагедія була тоді через це у родині, говорить наша співрозмовниця... Ще одна сестричка Гейдара живе у добрих людей неподалік. А ще два його брата – у Голландії та Бельгії. А Салма була настільки фізично та морально забита, що на будь-який який прояв до неї уваги починала скавчати і шукати потаємні кутки – подалі з очей.
