10 червня у Арт-галереї «Наше місто» відбулася персональна виставка живопису Ксенії Бондаренко під промовистою назвою «У напрямку мрії». На цей мистецький захід приїхали гості з Кропивницького, прийшли місцеві художники та друзі Ксенії. Її картини, трохи таємничі, неординарні, мов магнітом, притягують, хочеться вдивлятися в кожну з них, розгадувати, фантазувати разом з автором.
Коротка офіційна частина пройшла невимушено, жваво. До присутніх звернувся засновник і голова ГО «Наше місто» Костянтин Каспров. Підкреслив, що прагнення художниці досягнути своєї мети варте уваги та наслідування, бо це, як в спорті: без наполегливості не буде бажаного результату.
Художник і мистецтвознавець, провідний спеціаліст художньо-меморіального музею імені Олександра Осмьоркіна, Заслужений художник України Андрій Надєждін розповів, що минулого карантинного року відбулося Перше (он-лайн) Бієнале наївного мистецтва та мистецтва примітивізму «Велюровий кіт» імені кіровоградського художника Андрія Ліпатова. Серед представлених понад 250 робіт з усіх куточків України, дипломом і Гран-прі були відзначені картини художниці зі Світловодська, які він привіз та вручив Ксенії. Підкреслив, що в своїх картинах вона поєднує професіоналізм і наїв, примітивізм і архаїзм, цікаву кольорову гаму. Все разом це створює особливі відчуття у її творах.
Художник, член Національної спілки художників України і голова Кіровоградської обласної організації Національної спілки художників України Андрій Хворост наголосив, що «Велюровий кіт» – виставковий проєкт національного масштабу, а компетентне журі, в яке увійшли кращі художники України, відзначили саме художницю з Кіровоградщини, і з гордістю вигукнув: «Світловодськ, молодці!». Гасло із задоволенням підтримали присутні. Андрій Хворост також вручив Подяку Кіровоградської обласної ради світловодській художниці Катерині Грабенко.
«Мені завжди доводилося організовувати виставки іншим митцям, а персональну – вперше, тим приємніше, що стільки людей прийшли мене підтримати. Водночас це і підтримка Андрію Ліпатову. Він, як і я, не мав мистецької освіти, але те, чого досягнув, варто уваги», – сказала Ксенія Бондаренко та запропонувала присутнім запитувати її про те, що, кого цікавить, своєрідне бліц-інтерв’ю. Питання посипалися відразу:
– Протягом якого часу малювали картини для цієї своєї виставки?
– Почала у 2017, але сьогодні ви бачите полотна, створені, переважно, у 2021 році.
– Ваша родина вам допомагає?
– Авжеж, і я вдячна усім моїм близьким людям за розуміння, прагнення допомогти.
– На ваших картинах багато котів, розкажіть про них.
– Люблю цих тварин, фотографую їх на вулиці, у друзів, свого домашнього улюбленця. Першого кота, у яскравих фарбах, намалювала у цьому році, назвала його ім’ям відомого французького художника Анрі Матіса, а картину в цілому, – «Цирковий кіт Матіс».
– Як підбираєте кольори до своїх робіт?
– Беру той, що подобається, за покликом душі.
– А де ваш «Рожевий баранчик»?
– Подарувала подрузі.
– Як створюєте свої роботи: виплескуєте ідею на полотно, чи вона приходить спонтанно?
– Інколи побачу щось таке, що вразило, і відразу хочеться перенести це враження на полотно. Інколи щось дуже хочеться зробити, тоді шукаю шляхи втілення цього бажання. Наприклад, є ідея намалювати Світловодськ, яскравий, квітучий, і вже маю певні напрацювання. У мене своєрідна художня освіта. Перші практичні уроки – це уроки світловодських художників: у майстерні Віктора Товкайла почала малювати олійними фарбами; відвідувала студію Віктора Чумаченка у ЦДЮТ. Подружжя художників з Кропивницького Олександр і Людмила Демиденки, викладачі педагогічного університету імені Володимира Винниченка, мої наставники із базових знань живопису. Подобаються і відомі художники минулих епох. Наприклад, казкові сюжети та кольори на картинах Віктора Васнєцова, із задоволенням перечитую психологічні новели Олександра Гріна, мені хотілося б щось подібне відтворити у картинах.
– Чи маєте улюблені роботи?
– Так,звичайно. Наприклад, «Царівна-жаба», «Мати. Свята. Любов», «Людина і кішка. Сузір’я Канопус» тощо. Втім, кожна картина – це певні асоціації, кожна мені дорога, бо знаю, як її починала і як закінчувала. Інколи мені здається, що картини впливають на мене, інколи – я на них.
– Чи маєте спонсорів?
– Усі творчі люди – ентузіасти, переважно витрачаю власні кошти.
До речі, у Ксенії було настільки велике прагнення опанувати магію створення картин, що вона два роки їздила до подружжя художників Демиденків в обласний центр, щоб брати уроки академічного живопису. Погодьтеся, така наполегливість у досягненні своєї мрії викликає повагу. Адже Ксенія, мов діаманти, ретельно збирала різні техніки написання картин, вивчала їх і випробовувала на практиці, щоб віднайти свою, неповторну техніку, свій почерк. І, на мій погляд, вона досягла мети. Хоча і зараз постійно перебуває в пошуку, також вчиться у світловодського художника Володимира Товкайла (брата Віктора Товкайла), бо митець повинен розвиватися, рухатися вперед разом із часом.
З найкращими побажаннями до талановитої художниці звернулися Людмила Макей – журналіст з Кропивницького, уродженка Світловодська; Надія Татарнікова – керівник народного аматорського ансамблю «Дніпряночка», в якому, до речі, віднедавна співає і Ксенія.
Для всіх, хто зібрався того дня в Арт-студії, грав на гітарі і співав Павло Коваленко, гітарист Віталій Явдик виконав декілька мелодій зарубіжних композиторів.
Ксенія Бондаренко запросила присутніх відвідати малу залу Арт-галереї, де експонуються палітри світловодських художників, запропонувала усім митцям приносити свої палітри, бо це надзвичайно цікаво. Щиро подякувала за любов і тепло тим, хто прийшов її підтримати і привітати.
Гості з Кіровограда, як і обіцяли, показали фільм про кіровоградського художника Андрія Ліпатова, який рано пішов з життя, але залишив багато цікавих художніх полотен.
Виставка картин Ксенії Бондаренко триватиме до початку липня. Тож приходьте, щоб отримати справжнє естетичне задоволення та підняти настрій.
Вікторія Архипова
