З глибоким сумом зустріли звістку про передчасну смерть чудової людини, вірного друга, хорошого сім’янина , працелюбного та доброзичливого колеги Станіслава Чекаленка.
Станіслав Станіславович був напрочуд обізнаною людиною. Свого часу закінчив Кременчуцький льотний коледж, встиг відчути з піднебесся красу землі… Закінчивши Київську академію МАУП, працював спочатку у Світловодській податковій міліції, а потім юристом та начальником служби безпеки ТДВ «ОДЕБП», директором заводу «Буддеталь», а останнім часом - заступником директора ДП «ЗЗБВ».
Станіслав Чекаленко був депутатом Власівської селищної ради. Завжди усміхнений, доброзичливий, переймався проблемами кожної людини, з якою спілкувався. Він був найкращим сином своєї матусі, добрим чоловіком та хорошим батьком для сина Іллі та маленької донечки Дашуні, надійним другом і товаришем.
Світла пам’ять про Станіслава Чекаленка назавжди збережеться в наших серцях.
Станіслав Станіславович був напрочуд обізнаною людиною. Свого часу закінчив Кременчуцький льотний коледж, встиг відчути з піднебесся красу землі… Закінчивши Київську академію МАУП, працював спочатку у Світловодській податковій міліції, а потім юристом та начальником служби безпеки ТДВ «ОДЕБП», директором заводу «Буддеталь», а останнім часом - заступником директора ДП «ЗЗБВ».
Станіслав Чекаленко був депутатом Власівської селищної ради. Завжди усміхнений, доброзичливий, переймався проблемами кожної людини, з якою спілкувався. Він був найкращим сином своєї матусі, добрим чоловіком та хорошим батьком для сина Іллі та маленької донечки Дашуні, надійним другом і товаришем.
Світла пам’ять про Станіслава Чекаленка назавжди збережеться в наших серцях.
Друзі та колеги
Висловлюємо подяку…
З вини подонка-нелюда пішов з життя наш улюблений Слава, залишивши нам пекучий біль від передчасно втраченої дорогої людини.
Висловлюємо подяку знайомим і незнайомим донорам, сусідам, керівникам підприємств міста Світловодська і селища Власівки, об’єднанню «Дніпроенергобудпром», генеральному директору, ЦРЛ, друзям та близьким, колегам Слави за підтримку та допомогу.
Доземний уклін Михайлу Володимировичу Литвиненку за моральну та фінансову підтримку, яка забезпечувала п’ятимісячну надію на одужання Слави. Але не судилося йому повернутися додому живим та здоровим, хоча лікарі, хірурги реанімації та увесь колектив Кіровоградської обласної лікарні боролися за його життя.
Спасибі всім небайдужим за те, що прийшли провести в останню путь Станіслава та розділили з нами наше непоправне горе.
Рідні Станіслава Чекаленка