2 жовтня Завод залізобетонних виробів гостинно відчинив свої двері для ветеранів праці. Майже 10 років тому Михайло Литвиненко – генеральний директор групи підприємств ТОВ «Дніпроенергобудпром» започаткував добру традицію – до Дня людей поважного віку зустрічатися у колі друзів за святковим столом, ділитися останніми новинами, спогадами, вітати ювілярів. І зараз такі зустрічі радують представників старшого покоління.
Слід сказати, що на цю зустріч запросили не тільки ветеранів Заводу залізобетонних виробів, а й представників трудових колективів Заводу металевих конструкцій, колишнього заводу «Буддеталь» (зараз Світловодський завод будівельних матеріалів), УАТГ, а також активістів, з якими Михайло Володимирович співпрацював, коли був обраний депутатом міськради.
Не секрет, що кожне підприємство, як і кожен завод, починається з прохідної. Саме через центральний вхід запросили пройти поважних гостей, аби продемонструвати їм, що змінилося за останні роки. Сучасний ремонт, сяюча підлога, гарні квіти у фойє приємно радували око. Поруч з виробничими цехами, де кипіла робота, облаштовували зелену зону.
Четвертий рік поспіль на початку зустрічей згадують працівників підприємств, які захищали або продовжують захищати східні кордони нашої держави. У числі учасників АТО, котрих шанують на Заводі металевих конструкцій, – Валерій Коваленко, Євгеній Щепетков, Юрій Запорожець, Павло Дробина. З-поміж працівників Заводу залізобетонних виробів до лав бійців долучилися Олексій Шаповалов, Іван Гафаров, Олександр Фоменко, Андрій Помінчук, Олександр Логвиненко. Через трагічні події на Сході Світловодщина вже втратила 16 своїх синів. Пам'ять загиблих присутні вшанували хвилиною мовчання…
Захід продовжився розповіддю Михайла Литвиненка про історію заснування та подальшого розвитку Заводу залізобетонних виробів, який, до речі, є ровесником міста Світловодська, і цього року відзначив 64-річницю.
Присутні дізналися, що підприємство було засноване для будівництва Кременчуцької ГЕС. Ішли часи, нарощувалися обсяги виробництва, змінювалися назви. На сьогодні група підприємств ТОВ «Дніпроенергобудпром» об’єднала Завод залізобетонних виробів, Завод металевих конструкцій, Завод будівельних матеріалів та УАТГ.
За словами Михайла Литвиненка, така реорганізація дала можливість перегорнути сторінку і почати відлік часу на підприємствах з чистого аркушу. Зараз Завод металевих конструкцій має постійні замовлення і навіть кадрів не вистачає, аби виконати поставлені завдання. На Світловодському заводі будівельних матеріалів спостерігається поступове зростання обсягів виробництва – це вже позитив.
А потім виступали ветерани виробництва. Станіслав Михайлович Кривець на Заводі залізобетонних виробів пропрацював 45 років, був такелажником, машиністом мостового крану, майстром з відвантаження продукції, інженером збуту.
Слід сказати, що на цю зустріч запросили не тільки ветеранів Заводу залізобетонних виробів, а й представників трудових колективів Заводу металевих конструкцій, колишнього заводу «Буддеталь» (зараз Світловодський завод будівельних матеріалів), УАТГ, а також активістів, з якими Михайло Володимирович співпрацював, коли був обраний депутатом міськради.
Не секрет, що кожне підприємство, як і кожен завод, починається з прохідної. Саме через центральний вхід запросили пройти поважних гостей, аби продемонструвати їм, що змінилося за останні роки. Сучасний ремонт, сяюча підлога, гарні квіти у фойє приємно радували око. Поруч з виробничими цехами, де кипіла робота, облаштовували зелену зону.
Четвертий рік поспіль на початку зустрічей згадують працівників підприємств, які захищали або продовжують захищати східні кордони нашої держави. У числі учасників АТО, котрих шанують на Заводі металевих конструкцій, – Валерій Коваленко, Євгеній Щепетков, Юрій Запорожець, Павло Дробина. З-поміж працівників Заводу залізобетонних виробів до лав бійців долучилися Олексій Шаповалов, Іван Гафаров, Олександр Фоменко, Андрій Помінчук, Олександр Логвиненко. Через трагічні події на Сході Світловодщина вже втратила 16 своїх синів. Пам'ять загиблих присутні вшанували хвилиною мовчання…
Захід продовжився розповіддю Михайла Литвиненка про історію заснування та подальшого розвитку Заводу залізобетонних виробів, який, до речі, є ровесником міста Світловодська, і цього року відзначив 64-річницю.
Присутні дізналися, що підприємство було засноване для будівництва Кременчуцької ГЕС. Ішли часи, нарощувалися обсяги виробництва, змінювалися назви. На сьогодні група підприємств ТОВ «Дніпроенергобудпром» об’єднала Завод залізобетонних виробів, Завод металевих конструкцій, Завод будівельних матеріалів та УАТГ.
За словами Михайла Литвиненка, така реорганізація дала можливість перегорнути сторінку і почати відлік часу на підприємствах з чистого аркушу. Зараз Завод металевих конструкцій має постійні замовлення і навіть кадрів не вистачає, аби виконати поставлені завдання. На Світловодському заводі будівельних матеріалів спостерігається поступове зростання обсягів виробництва – це вже позитив.
А потім виступали ветерани виробництва. Станіслав Михайлович Кривець на Заводі залізобетонних виробів пропрацював 45 років, був такелажником, машиністом мостового крану, майстром з відвантаження продукції, інженером збуту.
«У складний час ринкової економіки ви сформували дружній колектив професіоналів, відродили Завод залізобетонних виробів. Останнім часом у сфері вашого впливу виробнича діяльність групи правобережних підприємств. Досить нелегко та відповідально вивести їх на високий економічний рівень. Але ми впевнені, що у вас достатньо енергії, здібностей, волі разом з трудовим колективом знайти шляхи для покращення економічної ситуації на цих підприємствах», – сказав Станіслав Михайлович та вручив від імені ветеранів директору книгу під назвою «Мудрості тисячоліть».
Традиційно відзначили ювілярів: Станіслава Михайловича Кривця (йому минуло 80 років), Олександра Миколайовича Арістарова, який відсвяткував 75-річний ювілей, Любов Йосипівну Криворучко, вона відзначила відразу два ювілеї – 75-й день народження та 55 років сімейного життя з Григорієм Миколайовичем Криворучком.
До слова запросили і найстаршого ветерана праці – Євгенія Миколайовича Семенова. 52 роки його трудова діяльність була пов’язана із Заводом металевих конструкцій, а починав він з простого слюсаря, вже потім був інститут, підвищення кваліфікації… Тепла згадка у Євгенія Миколайовича залишилася про колектив заводу – дружній, згуртований.
Щоправда, директори змінювалися часто, поки не прийшов Петро Зіновійович Кіндра і повів завод у потрібному руслі, сказав Євгеній Миколайович, наголосивши: такі зустрічі, як сьогодні, – велика справа, бо вони згуртовують і об’єднують людей. Не втримавшись, на завершення виступу Євгеній Миколайович заспівав пісню «Я хочу, чтобы песня звучала»…
Приємною несподіванкою стало запрошення на свято для працівника заводу «Буддеталь» Василя Євтихійовича Гончарука. Цього року він також відзначив ювілей – 45 років трудової діяльності. Цікаво було слухати розповідь про юнацькі роки Клавдії Сергіївни Юхименко. 16-річною дівчиною вона прийшла на Завод залізобетонних виробів, була ланковою бригади з виготовлення залізобетонних плит, стала передовиком виробництва. За трудові досягнення була нагороджена Орденом трудової слави.
Ветеран праці з УАТГ Марія Миколаївна Коваленко – квартальна і постійна гостя заходу подякувала Михайлу Володимировичу за турботу про людей поважного віку, у яких за спиною великий життєвий шлях. Від імені мешканців 18-округу вона передала слова вдячності за увагу, яку люди відчувають і сьогодні.
Традиційно привітали людей, котрі мають відношення до різних святкових дат. З нагоди Всеукраїнського дня бібліотек вітання приймала Олена Дзигар – провідний бібліотекар бібліотеки-філії №8 ЦМБС, а заклад отримав цінний подарунок. До свята Віри, Надії, Любові та їх матері Софії привітали активну пенсіонерку Софію Савівну Балан.
З нагоди Дня музики під час заходу привітали вокальний ансамбль «Зоресвіт», який приїхав з міста Яготина Київської області – малої батьківщини Михайла Володимировича – і дарував гостям свою творчість. Висока майстерність, щирість та зворушливість виконання викликали гучні оплески присутніх. До речі, у складі вокального колективу теж були люди поважного віку, з-поміж яких Микола Григорович Кирик – заслужений гармоніст України, Надія Іванівна Марченко – заступник голови правління Асоціації гармоністів України, ведуча програми «Чарівна гармонь України», Катерина Юхимівна Довгалюк та Любов Володимирівна Литвиненко.
Слід сказати, що жоден ювіляр не залишився без уваги. У свою чергу люди дякували Михайлу Володимировичу, а також ведучій святкової програми, ветерану праці Адоліні Миколаївні Іваненко за теплу, душевну зустріч. Не зраджуючи традиції, наприкінці усі гуртом заспівали улюблену пісню «Я люблю тебя, жизнь».
