На п’єдесталі монументу діти тримали українські прапори. Один з яких привезений з місць, де наразі точаться бої…Без зайвої помпезності, але, тим не менш, врочисто і щиро 11 жовтня біля пам’ятнику «Борцям за волю та незалежність України», що на світловодській набережній, під егідою районної влади було відзначено потрійне свято, яке припадає на 14 жовтня: Покрова Пресвятої Богородиці, День козацтва та День захисника України.
Розпочалися врочистості з покладання квітів та хвилини мовчання за загиблими ратниками від часів Козаччини і до сьогодення, коли українцям, як і сотні років поспіль, доводиться боронити рідну землю. Своєрідним рефреном до жертовності українського воїнства прозвучав виразний вірш павлівської школярки Карини Тартикян:
"Жінко, чого ви плачете?
Ваш син герой,
Ви, що не бачите?
Ще той хлопчина і он той.
Героєм був мені завжди,
З тих пір, коли почав іти,
З тих пір, коли сказав він «мама»,
Я так раділа, так ридала
Від щастя сльози проливала,
Так, ніби знала, ніби відчувала…
Я так його тримала, так оберігала!
Та все ж пішов за іншу битись маму,
Мені ж залишив вічну рану.
А дзвонила, кажу: «Сину,
Йди додому, бо там гинуть»,
А він: «Неправда, тут все мирно».
Мені від того було дивно.
І я чекала. Так чекала!
Він вернеться, я вірила, я знала.
І він приїхав не колись, а нині,
Виходжу, дивлюсь –
Моє дитя у домовині…
Як справи, синку? Ну кажи, як справи!?
Чого мовчиш, не хочеш подивитися на маму?
Розплющ же очі, вставай! Ти хочеш так лежати?
Втомився певно, вирішив поспати,
Боже, я тебе укрию, ти ж такий холодний,
Живіт запав, напевне, ще й голодний.
Ходи, я вже на стіл накрила,
Ходи, тебе чекає вся родина!
А люди кажуть, що здуріла,
Що мертву так трясу дитину…
Та, що ті люди, що вони там знають?
Мій син – герой,
Герої не вмирають!.."
… Ці зворушливі рядки, напевне, так розчулили голову Світловодської районної ради Романа Домбровського, який мав слово за юною поеткою, що він, стримуючи гіркоту, лиш висловив матерям загиблих воїнів:
«Найщиріші вам співчуття. Ваш біль – це наш біль. Я дякую вам за дітей»
Слідом за Домбровським виступив заступник голови Світловодської РДА Володимир Похілов:
«Я щиро вітаю вас з прийдешніми святами. Перш за все я хочу згадати наших загиблих героїв. Велика їм шана і вічна пам'ять. Дуже хочу подякувати нашим захисникам, які зараз захищають Україну. Ви – наша гордість, ви – наша підтримка. І найголовніше – ви наш спокій. Спокій у наших домівках і спокій у наших серцях».
… Дарія Ільїна, депутат Кіровоградської обласної ради, голова ГО «Іволга», якраз і є однією з тих матерів, яка не дочекалася свого синочка, командира взводу мотопіхотної бригади, який героїчно загинув у січні 2015 року, Андрія Ільїна. Виступаючи, вона сказала:
«Я пишаюся своїм сином. Я пишаюся хлопцями і дівчатами, які не повернулися додому і яких більше ніколи не побачать матері. Я пишаюся тими хлопцями, які зараз боронять нас з вами… Я за мир, повірте. Але за мир не за будь-яку ціну. Я дуже не хочу, не хочуть бійці, щоб та межа, та лінія, яку ми між собою називаємо кривавою, була перенесена вглиб території України. Ми на своїй землі, на українській, яка полита кров’ю наших дітей».
А ще Дарія Ільїна, відома невтомна волонтерка, яка часто буває на передових позиціях ВСУ, повідомила, що невдовзі знову відправляється в одну із таких поїздок. Чим не оминула скористатися начальниця відділу освіти, молоді та спорту при РДА Лариса Сачевська, і передала їй теплі малюнки школярів району, призначені саме нашим воїнам.
Не менш зворушливою стала пісня у виконанні солістки районного Будинку культури Любові Воловик, яка прозвучала на завершення цього врочистого мітингу:
«І розправить сокіл свої сиві крила, у стрімкім польоті волю він знайде…»
Віталій Асауленко
