Серед учасників вшанування Героїв Революції гідності, що провів Світловодський район біля пам’ятника «Борцям за волю і незалежність України» на набережній міста 21 листопада, був присутній і Віктор Дудін – відомий у місті й районі ентузіаст військово-патріотичного виховання молоді, який нині працює у Світловодську заступником директора комунального закладу «Кіровоградський обласний центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді».
І ми не оминули нагоди поспілкуватися з Віктором на задану тему…
- Вікторе, ти теж був серед учасників революції на Майдані?
- Ні. На той час я був військовослужбовцем. А військові, як відомо, не мають права брати участь у будь-яких протестних акціях. Але подумки я був солідарним з повсталим народом. А от коли розпочався збройний конфлікт на сході України, з травня 2014 року я був уже там.
- З огляду на ті події 6-річної давнини, чи погоджуєшся з тим, як дехто стверджує, що ті події і ті жертви були марними?
- Як військовий скажу, жертви були марними. Повторюю, це - з точки зору військового. Адже тоді вишколеним і навченим військовій справі спецпризначенцям протистояли, у своїй масі, не навчені військовому ремеслу цивільні люди. Ось чого і були таки чисельні жертви. Але, як свідомий громадянин, марними ці жертви аж ніяк не можу назвати. Народ продемонстрував свою зрілість і здатність впливати на ті чи інші події, пов’язані з долею країни. І врешті цей не підготовлений до війни народ переміг. Головною його перемогою я вважаю те, що від листопада 2013 року Україна остаточно «оформила» свій розрив із своїм минулим, який втілювала на її теренах чи-то царська, чи-то комуністична, чи-то нинішня Росія. Тобто, розрив з усім тим, що багато сотень років ізолювало Україну від цивілізованого світу.
- І останнє, чи не «кумарить» тебе те, що цього дня, втім, як і завжди, місто і район відзначають День гідності і свободи нарізно?
- І «кумарить», як ти сказав, і насторожує. Раз у нас спільна територія, спільна минувшина, спільне сьогодення, то ми маємо жити у єдності, щоб спільним і щасливим було наше майбуття.
Віталій Асауленко
