Минулого року останні дні жовтня, теплі та сонячні, спонукали до подорожі. Тож вирішила зробити невелику екскурсію у місто-фортецю Тревізо - муніципалітет у регіоні Венето на півночі Італії, що знаходиться за 30 кілометрів від Венеції.
Тревізо, з його майже 84 тисячами населення, нерідко порівнюють з цим неповторним містом, називаючи Венецією у мініатюрі. Втім, таке порівняння характерне і для деяких інших міст, помережених каналами, по яких курсують гондоли або невеличкі барки, а береги з’єднують місточки-арки. Через центр Тревізо протікає річка Сіле, що несе свої води в іншу річку - Каньян. З одного на інший берег першої з них перейшла через доволі широкий пішохідний дерев’яний міст, відомий як міст Данте Аліг’єрі. Не знаю, чому міст названо на честь цього знаменитого італійського поета доби Відродження, автора «Божественної комедії», але відомий той факт, що у Тревізо навіть зберігся будиночок, де жив Данте. Правда,побачити цю споруду мені не вдалося. Натомість походила біля залишків фортечних споруд та середньовічних стін, що збереглися в історичному центрі міста.
Запитавши перехожих, як добратися до головної площі міста, площі Сіньйорів (рiazza dei Signori), де завжди багатолюдно і відбуваються різні заходи, попрямувала туди, а звідти до площі Дуомо (Piazza Duomo)– до кафедрального Собору Святого Петра (il Duomo Catedrale), що приваблює не лише як релігійна та архітектурна споруда, а й тим, що тут є чимало робіт відомих художників, зокрема, у вівтарі собору - чудова картина Тіціана «Благовіщення».
Продовжуючи знайомство з Тревізо, прийшла в музей сучасного мистецтва Луїджі Байло (Bailo). Тут зібрано багато картин, скульптур, різноманітні археологічні знахідки, але роздивитися все досконало, не поспішаючи, просто не було часу, бо хотілося побачити інші визначні місця міста. Один люб’язний чоловік провів до «Фонтана грудей» (Fontana delle Tette), який самостійно було б важко знайти, бо знаходиться в крихітному внутрішньому дворику, до якого веде вузенький провулок, що декілька століть тому називався Римська дорога. Хочу зауважити, що фонтан надзвичайно оригінальний: жіноча фігура у пів зросту закінчується чашею, в яку з грудей жінки б‘ють дві цівки води, до речі, питної. На стіні поряд зі скульптурою є меморіальна табличка, де написано декілька цікавих фактів: фонтан було створено з мармуру в 1599 році за наказом подеста (патрона міста, або ж, як кажуть в наш час -мера)Тревізо Альвізе да Понте. Під час виборів три дні з однієї груді текло біле вино, а з іншої – чорне. На жаль, той час минув, тож я втамувала спрагу водою. І не з оригіналу статуї, яку було пошкоджено, і вона тепер знаходиться в палаццо дей Треченто, а з копії, створеної в 1989 р. з істрійського каміння.
З допомогою місцевих жителів, завжди готових допомогти туристам, почала шукати музей СвятоЇ Катерини (Santa Caterina), бо перед тим в Інтернеті знайшла інформацію, що фрески церкви в ХIV ст. розмальовував знаменитий Томаззо да Модена. І що тут зібрано багато картин італійських художників 15 і 16 століть, намальовані на полотні олійними фарбами, або на папері олівцем натюрморти і портрети, сценки з релігійних сюжетів. Надовго затрималася в одному із залів музею, де зібрані зворушливі картини, об’єднанні однією тематикою – Мадонна з немовлям. Побувала і у двох внутрішніх двориках музею. Один із них більший, інший –менший, але затишніший, тож залюбки трохи перепочила тут в прохолоді гранатових дерев, а потім, у найближчій кав,ярні, поласувала італійським круасаном, що називається брьош, і запашною кавою.
Жовтневе сонце опускалося все нижче, ніби попереджаючи, що час прощатися із гостинним Тревізо. Наостанок із задоволенням ще раз пройшлася вздовж річки Сіле, в якій спокійно плавали білі та чорні лебеді,качки, скидалася риба. Кинула в сріблясту чисту воду монетку і чомусь згадала нашу українську річку Сулу, може в світі дійсно все міцно переплетено?
За вікном потяга залишалося Тревізо. Існує версія, що з латині ця назва – Tarvisium - перекладається як « три вершини». Можливо й так, бо місто дійсно мальовничо примостилося на трьох пагорбах з трьома затишними площами в його історичному центрі….
Вікторія Архипова