Інколи доля переплітає людей, мов косу дівочу, і виходить гарний віночок. Ось так, пасмо до пасма, складає своє життя Ліна Борисівна Бойко, майстер бетонно-змішувального вузла цеху №4 (раніше №3) Головного заводу, людина щира і відкрита.
Корінна власівчанка, вона після восьмого класу вступила до Крюківського машинобудівного технікуму, отримала професію техніка-технолога з обробки металів різанням. Але за обраним фахом працювати не довелося: у березні 1991 року отримала диплом, а на початку квітня мама і майбутня свекруха, які працювали на Головному заводі, привели сюди молодого спеціаліста. З того часу постійно трудиться на одному місці. І, до речі, наприкінці квітня цього ж року дівчина вийшла заміж.
Безперебійна робота формувального цеху залежить від працівників бетонно-змішувального вузла, тому вони стараються вникнути в усі процеси виробництва, що і зробила Ліна Бойко. Вона працювала транспортувальником, мотористом бетонно-змішувального устаткування, оператором, майстром-обліковцем. І зараз на цих робочих місцях, якщо це необхідно (хтось у відпустці, хтось захворів), може замінити будь-кого.
А за науку трудову щиро вдячна своїм наставникам, зокрема, Катерині Супрун, Євгенії Пасько, які вже на пенсії, але при зустрічах завжди цікавляться справами підприємства. Ліна Борисівна без пафосу і цілком щиро говорить:
Корінна власівчанка, вона після восьмого класу вступила до Крюківського машинобудівного технікуму, отримала професію техніка-технолога з обробки металів різанням. Але за обраним фахом працювати не довелося: у березні 1991 року отримала диплом, а на початку квітня мама і майбутня свекруха, які працювали на Головному заводі, привели сюди молодого спеціаліста. З того часу постійно трудиться на одному місці. І, до речі, наприкінці квітня цього ж року дівчина вийшла заміж.
Безперебійна робота формувального цеху залежить від працівників бетонно-змішувального вузла, тому вони стараються вникнути в усі процеси виробництва, що і зробила Ліна Бойко. Вона працювала транспортувальником, мотористом бетонно-змішувального устаткування, оператором, майстром-обліковцем. І зараз на цих робочих місцях, якщо це необхідно (хтось у відпустці, хтось захворів), може замінити будь-кого.
А за науку трудову щиро вдячна своїм наставникам, зокрема, Катерині Супрун, Євгенії Пасько, які вже на пенсії, але при зустрічах завжди цікавляться справами підприємства. Ліна Борисівна без пафосу і цілком щиро говорить:
«Об’єднання, Головний завод – моя друга сім’я. Тут працювали раніше і зараз працюють мої родичі, друзі, знайомі».
І це справді так. В об’єднанні трудилися її покійні свекор і свекруха – Леонід Іванович та Людмила Іванівна Бойки. Її батьки-пенсіонери Борис Миколайович та Ольга Іванівна Данільченки. Чоловік – Олег Леонідович Бойко – водій будівельної дільниці заводу конструкцій швидкомонтованих будівель.
Зараз в одному цеху з Ліною Борисівною працює оператором пульта управління її старша донька Вікторія Литвинова, а зять Артем Литвинов – слюсар цеху №3. Молодша донька, одинадцятикласниця Власівської школи Аня Бойко, співає у хорі «Дніпровські зорі», в гурті «Веселі ритми» і під час канікул інколи приходить до мами та старшої сестри в цех, щоправда, з майбутньою професією ще визначається. Співати в їхній родині люблять всі. З цього приводу Ліна Борисівна сміється, бо інколи малознайомі люди її називають Алла Борисівна. Доводиться жартома заперечувати, що вона не Пугачова, але співати подобається. Ще раніше залюбки вишивала, зараз надає перевагу хорошій художній літературі. Вільний час Ліна Борисівна присвячує внукові Ярославу. Він – головна персона і гордість їхньої родини. Йому лише три роки, але вже вимальовується особистість: любить співати (як і всі в родині), танцювати, ліпити різні фігурки.
Улітку нинішнього року Головний завод відзначав свій 55-й ювілей. З нагоди свята Ліна Борисівна Бойко, яка працює на підприємстві вже 27 років, була нагороджена Почесною грамотою. Має інші відзнаки за сумлінну працю. А найбільше пишається тим, що її друга родина – Головний завод хорошими успіхами зустрів ювілей, що сюди все більше приходить працювати молоді, отже, є в її рідного підприємства майбутнє.
Зараз в одному цеху з Ліною Борисівною працює оператором пульта управління її старша донька Вікторія Литвинова, а зять Артем Литвинов – слюсар цеху №3. Молодша донька, одинадцятикласниця Власівської школи Аня Бойко, співає у хорі «Дніпровські зорі», в гурті «Веселі ритми» і під час канікул інколи приходить до мами та старшої сестри в цех, щоправда, з майбутньою професією ще визначається. Співати в їхній родині люблять всі. З цього приводу Ліна Борисівна сміється, бо інколи малознайомі люди її називають Алла Борисівна. Доводиться жартома заперечувати, що вона не Пугачова, але співати подобається. Ще раніше залюбки вишивала, зараз надає перевагу хорошій художній літературі. Вільний час Ліна Борисівна присвячує внукові Ярославу. Він – головна персона і гордість їхньої родини. Йому лише три роки, але вже вимальовується особистість: любить співати (як і всі в родині), танцювати, ліпити різні фігурки.
Улітку нинішнього року Головний завод відзначав свій 55-й ювілей. З нагоди свята Ліна Борисівна Бойко, яка працює на підприємстві вже 27 років, була нагороджена Почесною грамотою. Має інші відзнаки за сумлінну працю. А найбільше пишається тим, що її друга родина – Головний завод хорошими успіхами зустрів ювілей, що сюди все більше приходить працювати молоді, отже, є в її рідного підприємства майбутнє.
Вікторія Архипова,
Ігор Котляров (фото)