Напередодні Дня автомобіліста випала нагода побувати в ТДВ Об’єднання «Дніпроенергобудпром». Ось що розповів заступник генерального директора – директор Головного заводу Михайло Миколайович Бур’янський:
– Підприємство має безпосереднє відношення до свята. Зокрема, зараз завершуються останні штрихи з будівництва дороги по вул.Єгорова. Проект підтримує і курує голова Кіровоградської ОДА Сергій Анатолійович Кузьменко. Підрядником будівництва є фірма «Укрмодуль» (директор Ігор Іванович Марон). Головний завод ТДВ Об’єднання «Дніпроенергобудпром» постачає унікальні плити, спеціально розроблені для доріг і аеродромів. Це буде довговічна споруда, в яку не треба буде щороку вкладати мільйони гривень на поточний ремонт, не думати про вимиті ями після дощів та зими. Уважаю, що так можна було б відремонтувати всі дороги Світловодська, аби було бажання міської влади вкладати гроші в надійні проекти.
Водіям об’єднання хочу щиро побажати здоров’я, щастя, родинного благополуччя. І, звичайно, коронна фраза, приємна для всіх водіїв: ні цвяха вам, ні жезла, шановні!
Загальний стаж водіїв автодільниці енергоремонтномеханічного цеху №3 Головного заводу, з якими ви, шановні читачі, сьогодні познайомитеся, складає 150 років! Починали свій трудовий шлях по-різному, але всі пройшли школу гарту в укрупненому автотранспортному господарстві, що входило до складу об’єднання. А ще мають одну спільну рису –любов до автомобілів.
Юрій Іванович Козуб став водієм 42 роки тому, з них 40 – трудиться в об’єднанні. У виборі трудового шляху інакше й не могло бути. Адже його дід – Степан Карпович Кучеренко, який брав участь у будівництві Кременчуцької ГЕС, батько – Іван Петрович Козуб також були водіями. Вони, можна сказати, відкрили зелене світло у родинну професію внукові та синові.
Юрій Іванович про автомобілі і дороги знає з власного багатого досвіду. Недарма зараз відповідає за технічну справність транспортних засобів, що задіяні в будівництві дороги по вул.Єгорова, яку вимощують плитами ПАГ, котрі виготовляють на Головному заводі. Юрій Іванович за сумісництвом також бригадир водіїв автотранспортної дільниці, багато років обслуговує транспорт керівництва об’єднання. Вимогливий, але разом з тим справедливий, небагатослівний і уважний він користується повагою своїх колег. Автомобіль для нього – вірний товариш.
Олександр Олександрович Пасічник у професії 37 років. Після школи був автослюсарем в лівобережному УАТГ, а коли відслужив в армії, працював водієм автобусів. Водив БіЛаЗи в кар’єроуправлінні об’єднання, може працювати на всіх видах транспорту.
З 2001 року Олександр Олександрович постійно трудиться на Головному заводі. Без нього важко уявити роботу цеху №3 і навіть заводу, бо повністю забезпечує виробництво. У кузові свого МАЗу він привозить і відвозить безліч необхідних у виробничому процесі матеріалів: металопрокат різної конфігурації, щебінь, пісок, відходи бетону тощо. До роботи ставиться надзвичайно відповідально. У далекі відрядження завжди приїжджає вчасно, бо дисципліна для нього – на першому місці, не звик підводити ні колег, ні друзів. А ще переконаний, що обрав професію, що стала для нього найкращою. За багаторічну сумлінну працю портрет Олександра Пасічника нині на Дошці пошани головного заводу.
Сергій Олександрович Ніколаєнко також змалку знав особливості своєї майбутньої професії: завжди крутився біля батька-водія, старався допомогти йому. Рано освоїв особливості водіння, принаймні теоретично, а практику та поглиблену теорію потім удосконалював на курсах. Свій трудовий шлях також розпочав в УАТГ об’єднання «Дніпроенергобудпром». Урівноважений, уважний, дисциплінований – так про нього кажуть на підприємстві. Закоханий у свою професію, він може, як кажуть, із заплющеними очима розібрати і зібрати авто, за чотири десятиліття водійського стажу техніка його практично не підводила. Понад 35 років Сергій Олександрович обслуговує керівництво об’єднання. А без улюбленої професії просто не уявляє свого життя.
Віталій Леонідович Варакосін має відповідальну місію на головному заводі: привозить на роботу і відвозить працівників підприємства додому. Без звичного гомону в салоні автобуса, знайомих облич (практично всіх знає особисто) вже й не уявляє свого життя. Переконаний, що на роботу та з роботи треба везти людей з хорошим настроєм. Тож поки пасажири займають місця, обов’язково запитає, як справи, якщо треба – підбадьорить, чи пожартує, розповість анекдот. У дорозі, звичайно, зосереджений і уважний, адже відповідає за безпеку багатьох людей. І душа Юрія Івановича радіє, коли вранці бачить, скільки робітників і службовців поспішають на свої робочі місця – завод працює у звичному режимі, а так і має бути. За кермом він уже 33 роки, з них 12 – в об‘єднанні.
Ю. Козуб, О. Пасічник, С. Ніколаєнко, В. Варакосін – водії першого класу. При потребі вони можуть замінити один одного. За сумлінну працю мають подяки, грамоти. У цілому ж в автодільниці цеху №3 трудиться 12 осіб: автослюсарі, трактористи, водії. З нагоди професійного свята отримають грошове заохочення, бо кожний вартий уваги, а в об’єднанні цінують своїх працівників.
Вікторія Архипова
