Тримати руку на пульсі Головного заводу, вчасно виконувати замовлення постійних партнерів, шукати нових – така робота у Василя Старшинова, начальника виробничого відділу потужного підприємства.
Так вже склалося, що уродженець Одещини Василь Старшинов після служби в армії все своє подальше життя пов’язав з сусідньою областю: закінчив Кіровоградський інститут сільського господарства і машинобудування. Згодом – аспірантуру цього ж вищого навчального закладу. За фахом інженер-механік, працював на підприємствах обласного центру на керівних посадах, завідуючим сектором зовнішньоекономічних зв’язків Кіровоградського інституту «Грунтопосівмаш», у митних структурах Кіровограда та Світловодська. Ось уже майже два роки Василь Старшинов – начальник виробничого відділу головного заводу об’єднання «Дніпроенергобудпром”.
– Василю Івановичу, Ваш трудовий шлях – як пригодницька книга, в якій переплелися цікаві сюжети, нелегкі буденні справи, постійне пізнання нового. Ви з цим погоджуєтеся?
– До певної міри так воно і є. Але головне, що все, чим доводилося займатися в житті, у подальшому неодмінно ставало в нагоді.
Працюючи начальником цеху на Кіровоградському радіозаводі, вчився дослухатися до думки кожного робітника, вникати у проблеми людей і виробничі, й особисті. Посада завідуючого сектором зовнішньоекономічних зв’язків Кіровоградського інституту «Грунтопосівмаш» вимагала бути не лише економістом, а й дипломатом.
Коли почалася перебудова, мене запросили до митної служби Кіровограда, потім довгий час був начальником митного поста Світловодська. Це теж був повчальний трудовий і життєвий урок. З початком реорганізації митних органів підпав під скорочення (вірніше, скоротили посаду), тож деякий час працював на Крюківському вагонобудівному заводі. Вважаю, що тут потрапив у вже знайомий ритм великого підприємства.
– Тобто, швидко адаптувалися в кожному колективі, бо мали чималий досвід роботи з людьми. Незабаром два роки, як Вас запросили в об’єднання, підприємство зі своїми традиціями та вимогами до роботи, як тут почуваєте себе?
– Ви знаєте, досить комфортно і впевнено, бо колектив згуртований, особливо «золотий фонд» підприємства, люди, які працюють тут багато років. Познайомився з дуже гарною людиною і досвідченим працівником, який міг знайти вихід з будь-якої ситуації, – заступником директора Головного заводу Олегом Кириченком. Він мене вводив у курс справи, постійно допомагав. Його мені не вистачає, бо пішов з життя, але не з мого серця…
Мої надійні помічники – мої колеги по роботі: провідний інженер з виробництва Галина Михайленко, інженер з підготовки виробництва Тетяна Пасько. Разом плануємо, регулюємо, бо ж – невелика, але одна команда.
У підборі досвідчених спеціалістів моїм незамінним помічником є начальник відділу кадрів головного заводу Валентина Пасічник. Адже Валентина Володимирівна добре знає професійні можливості людей, які трудилися тут раніше і повертаються на підприємство, яке зараз нарощує обсяги виробництва.
Заступник генерального директора – директор Головного заводу Михайло Бур’янський підтримує, згуртовує, а головне – цінує спеціалістів підприємства. Намагається створювати для них належні виробничі умови, щоб отримували задоволення від своєї праці.
– Як Ви оцінюєте роботу колективу Головного заводу в нинішньому році. Щоб хотіли побажати на рік наступний?
– Мені, як начальнику виробничого відділу, цікаво в тому плані, що постійно потрібно тримати руку на пульсі Головного заводу, не підводити з терміном виконання замовлень постійних наших партнерів і шукати нових. Уважаю, що і мої колеги по відділу, і всі працівники підприємства добре знають, наскільки вони є важливою ланкою виробничого процесу. Від них залежать показники підприємства. Приємно зазначити, що в нинішньому році колектив головного заводу постійно виконує і навіть перевиконує плани. Це заслуга працівників усіх підрозділів, це наша спільна заслуга.
Переконаний, що з таким згуртованим колективом однодумців можна сподіватися на успішну працю і в наступному році.
– Дякую за розмову та бажаю успіхів.
Розмову вела
Вікторія Архипова
