Браття й сестри! Сердечно вітаю вас усіх життєдайним: Христос воскрес!

Цими словами Церква сповіщає усім нам про перемогу Христа над смертю; про те, що сили зла переможені; але в той самий час ми бачимо, що люди продовжують страждати та помирати, зло показує, що воно живе і, здається, навіть торжествує. Такою є реальність, з якою ми зустрічаємося кожного дня. Проте, попри таку очевидність, Церква стверджує, що зло зазнало поразки, а смерть – переможена! 

Незрівнянним «торжеством» зла та гріху стало відторгнення та вбивство Сина Божого. Зрада Іуди, гнів натовпу, очікування якого не виправдались, підступність та лицемірство релігійних вождів, суд Пілата – це все переможене, і переможене не тим, що Бог не дав цьому відбутися, а тим, що Бог використав все це в межах Промислу, скерованого на вічне спасіння людського роду. Зло зазнало поразки не тому, що воно відмінено, а тому, що його ярість зробилась зброєю проти нього самого; як сказав псалмописьменник: «Та ввійде їхній меч до їхнього власного серця» (Пс.36:15).

Смерть не просто відмінена, але й підпорядкована Божому замислу про спасіння. Тепер Апостол з радістю говорить: 

Ми пробачаємо тих, хто нас ненавидить – і відмовляємось ненавидіти самі; ми ігноруємо князя цього світу з його вимогами, погрозами, спокусами. Ми знаємо, що сатану розбито, що його влада недійсна, його ласощі, якими він намагається підкупити нас – протухли. 

Говорячи про все це, не можна не сказати і про наше життя. Умови карантину складно переносяться багатьма з нас. Наше старе життя сиплеться – у когось сильніше, у когось менше. Ми, які так звиклі до комфорту, безпеки та передбачуваності, з жахом спостерігаємо, як сильно все це похитнулось. Хтось залишився без роботи, хтось може залишитись без неї достатньо скоро. Думаю, варто усвідомити, що ми переживаємо досвід неприємного пробудження до тих реалій людського життя, які були очевидними для всіх попередніх поколінь. Пандемія нагадала нам про те, що ми є смертними і, навіть, раптово смертними, а наші гарно продумані плани можуть зруйнуватися найбільш непередбачуваним чином. Як люди справлялися з такими кризами до епохи транквілізаторів та психоаналізу? Вони розповідали один одному важливі історії, які не лише зв’язували їх по горизонталі зі своїми пращурами, але й по вертикалі – з Богом. Такі «історії» передбачали не лише спогади, але й залученість в ту реальність, про яку йшла мова. Найважливіша з таких історій – історія Пасхи. Сьогодні дуже важливо усвідомлювати, що, не зважаючи на складні умови,  ця реальна історія нікуди не зникла, ми можемо увійти в неї разом з поколіннями людей, які жили цією історією до нас. Двері у нове життя, які Господь відкрив, ніхто не може закрити. Ми ще можемо боятися та сумувати, але насправді нам немає чого боятися. Христос воскрес, і ми «воскреснемо»! Пандемія грубо витрусила нас зі звичайного життя, і це пробудження було доволі неприємним. Проте навіть в таких обмежених обставинах ми можемо здійснити дивовижні духовні відкриття, які глибоко змінять наше життя! 

Тут корисно буде нагадати, що ми через Хрещення введені в той світ, де вже немає страху та ненависті, ярості та злоби, де править Христос – і ми є Його посланниками в цьому світі. Життя християнина – це не просто життя добропорядної людини, це життя представника прийдешнього світу. Світу, у якому править Воскреслий. 

Отже, у нас є унікальна можливість піти від свого колишнього життя – змученого та негарного, нудного та запорошеного, заздрісного та ледачого, лукавого та вульгарного, назавжди залишивши його позаду. Пасха Христова дозволяє нам пережити саме цей перехід. «Отож, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми ходили в оновленому житті» (Рим.6:4). 

Коли Христос помер – ми померли разом з Ним, залишивши своє колишнє життя в минулому. Коли Він воскрес – ми воскресли разом з Ним. Ми вийшли з «Єгипту гріха» та безвір’я, щоб вирушити в обітовану землю життя вічного та блаженного. І цей Вихід – не просто одноразова подія, це реальність, до якої ми покликані повертатися знову і знову, святкуючи Пасху. 

Тому, дорогі моєму серцю брати й сестри, хто хоче почати життя заново, починайте його сьогодні. Не з Нового Року, не з дня народження, а сьогодні! З Пасхальної ночі! Коли подається людині рясно благодать для виправлення свого життя. Да подасть нам Господь це життя святе. Щоб ви жили з надлишком. Кидайте свої гріхи! Все можна перемогти. Не одразу, звісно. Не без сліз. Не без праці. Тому ми не кличемо вас на легку прогулянку, а в справжнє християнське життя, вінець якого – Життя Вічне. 

Мі повинні відчути, що «Воскреслий Христос посеред нас!». Він – тут. Ми – торжествуємо та радіємо, а Невидимий стоїть посеред нас. І якщо людина неосвічена запитає вас: «А де ваш Христос? Де Він?», приведіть його на Пасхальну заутреню. Якщо у нього серце людське, не камінь та не скельце, якщо у нього серце живе, – він побачить і скаже: «Слухай! Адже Він тут! Я дивлюсь на ці обличчя та бачу, що вони знають Господа».

І якщо сьогодні ви відчули радість від того, що Христос Воскрес, то повинні зрозуміти, що та сама радість – вона дається кожної неділі. Можливо – не так бурхливо. Можливо – не так повноводно. Але – це та сама радість. Між іншим, у Царстві Небесному буде та сама радість, яка лише посилиться та помножиться. Там вже не буде смертного жаху, хворіти не будемо, там спати не захочеться, там вже не будемо переживати, що нам завтра з’їсти. Цього – не буде. Проте там буде вічна радість. 

Через це полюбіть Церкву Святу! Церква – це свято. Церква – це радість. Церква – це сенс. Почнемо сьогодні нове життя в ім’я Воскреслого Господа нашого Іісуса Христа. 

Ще та ще раз сердечно всіх вас вітаю з великим Торжеством і Празником нашої віри – ПАСХОЮ ГОСПОДНЬОЮ!