Не знаю як вас, шановні читачі, а мене дратують нескінченні дискусії на деяких каналах центрального телебачення можливого чи неможливого повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Звісно, треба бути готовими до такого повороту подій, але говорити про це постійно – це вже занадто. Ми і так достатньо залякані ковідом, зростанням цін, то для чого ще більше нагнітати ситуацію? Аби дізнатися, що з цього приводу думають люди, пішла на ринок «Світанок». Підходила до чоловіків та жінок різного віку та ставила їм два запитання: чи вірять у можливу війну та чи запасаються товарами першої необхідності.
- Я оптиміст і сподіваюся на краще, вірніше, мій прогноз щодо війни - 50 на 50%, тож і нічого не закуповую, - коротко сказав Іван,чоловік поважного віку.
- Особисто я не вірю у повномасштабну війну, проте інколи виникає панічний настрій, коли з екранів телевізора тільки про це й говорять. Звичайно, це питання треба висвітлювати, але ж не так, не до жахливих відчуттів. Хоча наш президент спокійний і запевняє, що все добре. Ось людям і не зрозуміло, а що насправді очікувати? На мою думку, цікавіше зрідка послухати виважені, конструктивні передачі на цю тему, але більше треба говорити та дбати про економіку, відродження підприємств, про створення робочих місць.Мене більше непокоїть курс долара, бо коли зростає, то й ціни в магазинах повзуть вгору. Так, я закупила деякі товари першої необхідності, але лише для того, щоб менше ходити на базар та в магазини, - охоче поділилася своїми думками Інна, ще молода жінка.
- Я вважаю, що можливою війною людей лише залякують. Зараз застій економіки, тож монополістам, які займаються виробництвом товарів першої необхідності, в тому числі продуктів харчування, вигідно підігрівати ажіотаж. Але зробити закупи на все життя неможливо, тому й не роблю цього,- відповіла пенсіонерка Ніла Михайлівна.
Юнак поспішав, тому й не представився, обмежився лаконічною реплікою:
- Я не вірю у можливу війну, нічого не закуповую, а ось моя бабуся, яка живе в селі, в усе вірить і щодня щось прикуповує. Вже запаслася сірниками та сіллю, мабуть, на рік.
Реалізатори продуктів харчування на ринку «Світанок» відповіли практично так само, як і опитані покупці. Ось що вони сказали:
- Всі ціни поповзли вгору, коли зросла вартість газу. Гречка давно подорожчала і її ціна залишається на тому ж рівні – 47 гривень за кілограм. Ледь подорожчали манка та пшенична крупи, а рисова та перлова, наприклад, залишилися на тому ж рівні. Вартість цукру навіть дещо знизилася. Залежно від виробника від 3 до 5 гривень подорожчало вершкове масло, тверді та кисломолочні сири.
Щодо морепродуктів, то протягом останнього тижня 3-4 види риби подорожчали на 3-5 гривень: скумбрія, філе пангасіуса, хек, ментай, натомість мойва подешевшала на 30-40 гривень. На ціни істотно впливає транзит риби, яку переважно імпортують з Норвегії, частково з Фінляндії та США.
Ціна на м’ясо та сало, мов гойдалка, то стрімко повзе вгору, то знижується. Перед новим роком, наприклад, ціни зросли, дехто прогнозує зростання і в лютому. Сало зараз коштує більше, ніж м,ясо.
Подорожчали буряки, морква, капуста та деякі інші овочі, а також яйця. Українські яблука подешевшали, бо гарно вродили. Не можна сказати, що люди почали закуповувати набагато більше товарів, ніж раніше, навпаки, купівельна спроможність, якщо можна так сказати, зараз більш поміркована та ощадлива.
Щодо морепродуктів, то протягом останнього тижня 3-4 види риби подорожчали на 3-5 гривень: скумбрія, філе пангасіуса, хек, ментай, натомість мойва подешевшала на 30-40 гривень. На ціни істотно впливає транзит риби, яку переважно імпортують з Норвегії, частково з Фінляндії та США.
Ціна на м’ясо та сало, мов гойдалка, то стрімко повзе вгору, то знижується. Перед новим роком, наприклад, ціни зросли, дехто прогнозує зростання і в лютому. Сало зараз коштує більше, ніж м,ясо.
Подорожчали буряки, морква, капуста та деякі інші овочі, а також яйця. Українські яблука подешевшали, бо гарно вродили. Не можна сказати, що люди почали закуповувати набагато більше товарів, ніж раніше, навпаки, купівельна спроможність, якщо можна так сказати, зараз більш поміркована та ощадлива.
Реалізаторів більше непокоїть інше, кажуть:
- Приблизно протягом останніх 15 років комусь дуже хочеться продати, а комусь купити землю, на якій розташований ринок «Світанок», щоб гроші покласти собі в кишеню. Мабуть, якраз через це не вдалося чималу суму, яку ми зібрали, витратити на переобладнання ринку під критий та впорядкування його території, щоб було комфортно продавцям та покупцям. До того ж, згідно з Законом України, в місті повинен бути хоча б один комунальний ринок. Представники влади з року в рік звітують, що такий є – «Колгоспний», але він відкритий один раз на тиждень і лише 4-5 годин. А де купувати необхідні товари жителям густонаселених районів Обеліску, Нового міста тощо? Де продавати надлишки вирощеної та виробленої продукції жителям навколишніх сіл? Це жпоповнення їхнього сімейного бюджету, та й нам усім потрібні робочі місця, щоб утримувати наші родини, до того ж ми сплачуємо податки, які спрямовують на освітлення вулиць Світловодська, інших об’єктів.
Місцева влада, депутати, правоохоронні органи також повинні звернути увагу на так звану «алею слави», де знову продають сільськогосподарські та інші товари просто з землі. Про це треба говорити на сесіях міської ради, більше дбати про місто та вирішення його проблем, - підсумували свою розповідь ті, хто працює на ринку «Світанок».
Місцева влада, депутати, правоохоронні органи також повинні звернути увагу на так звану «алею слави», де знову продають сільськогосподарські та інші товари просто з землі. Про це треба говорити на сесіях міської ради, більше дбати про місто та вирішення його проблем, - підсумували свою розповідь ті, хто працює на ринку «Світанок».
Чи дійсно хтось хоче придбати землю, де розташований ринок, і для чого, мають прокоментувати компетентні органи, щоб підтвердити, або спростувати цю інформацію.
А висновок після короткого опитування можна зробити такий: у переважної більшості жителів Світловодщини немає ажіотажу на товари першої необхідності, вони не вірять у можливу повномасштабну агресію східного сусіда. Люди налаштовані оптимістично, але, разом з тим, прагматично: їм потрібна впевненість у завтрашньому дні, їм потрібна допомога у вирішенні повсякденних питань, якими повинні займатися представники влади всіх рівнів, а засоби масової інформації зменшити кількість передач, на яких постійно піднімають тему можливої війни, бо Україна, її армія та народ готові відстояти незалежність своєї держави, дати опір імперським зазіханням Росії.