1 жовтня відзначається у всьому світі як День людей похилого віку. Поза сумнівів, найщиріше і найвиразніше у Світловодську вшановували у цей день ветеранів підприємств, які очолює Михайло Литвиненко.
Понад семи десятків людей, які присвятили свої кращі роки заводу залізобетонних виробів (ЗЗБВ), заводу металоконструкцій (ЗМК), укрупненому автотранспортному господарству (УАТГ) і заводу «Буддеталь», зібралося цього дня у вбраній святковими тонами залі ЗЗБВ, на захід, який його ведуча Адоліна Іваненко назвала Днем людей поважного віку…
«Цього року ми вже збираємось удесяте, – сказала вона, – але це не єдина ювілейна дата: ще цього року ми відзначили 65 років Світловодську і стільки ж років – заводу «Залізобетонних виробів»! Але ось вже п’ять років поряд із цими радісними датами ми неодмінно згадуємо наших заводчан, які боронили і боронять сьогодні нашу землю на сході країни».
І ведуча перелічила прізвища цих десятьох славних хлопців. А також запропонувала хвилиною мовчання пом’янути п’ятнадцятьох наших світловодців, які загинули у цій борні. Після чого слово взяв генеральний директор Михайло Литвиненко:
«Десять років тому ми вперше зустрілися у такому форматі під час передвиборчої кампанії, коли я балотувався у депутати Світловодської міської ради. З тих пір за вашими численними побажаннями ці зустрічі стали традиційними… Так, наше місто святкувало у цьому році своє 65-річчя і цей ювілей співпав з ювілеєм нашого заводу. І взагалі, я вважаю, що всі наші підприємства правобережжя Дніпра були утворені завдяки будівництву Кременчуцької ГЕС. Так, що ми маємо всі підстави для подвійного святкування. Тому я дуже вдячний людям праці, тим, хто стояв біля витоків цих підприємств, а відтак і витоків Світловодська – ветеранам, завдяки яким ми маємо можливість вибудовувати плани і дивитися впевнено у майбутнє. І ми стараємося, щоб і ви пишалися нашими досягненнями. Тому що всі ми хочемо жити у своїй прекрасній державі – вільній і незалежній Україні!».
Далі ведуча запропонувала ветеранам розділитися на дві команди – щоб дружньо змагатися між собою у піснях, віршах, промовах та заздоровицях, а також у запитаннях генеральному. І команди ці назвались однаково промовисто – «Крилаті» та «Металісти». До речі, про пісні… Їх у професійному виконанні протягом всієї зустрічі виконував народний ансамбль «Зорецвіт» з Яготина, що на Київщині. А однією з солісток цього самобутнього колективу – і нам приємно про це повідомити – є Любов Литвиненко. Так-так – мама генерального! А ще разом із «Зорецвітом» приїхав привітати ветеранів професор, доктор політичних наук Олексій Шуба, який і на баяні вправно грає і цікаві бувальщини розповідає, а ще він подарував Михайлові Литвиненку яскраво оздоблену репродукцію картини «Таємна вечеря»… Та й заводські ветерани теж перебували на високому мистецькому рівні: чого варта театралізація відомої одеської пісні про Костю-моряка у виконанні Віктора Гончарука (Костя) і Ольги Конювшинської (рибачка-Соня)!..
А ще заздоровницю на честь ветеранів виголосила завідуюча бібліотекою-філією №8 Олена Дзигарь. Вона чудово пам’ятає події 10-річної давнини, коли Литвиненко балотувався у депутати міськради, а після обрання облаштував в одній із кімнат бібліотеки свою громадську приймальну, де щотижня проводив прийом виборців. І не одне із звернень не залишалось поза увагою депутата.
– А чи плануєте ви балотуватись на посаду Світловодського міського голови? – запитав у генерального один із ветеранів.
– Мене про це часто запитують. Відповідь дуже проста: я може би й пішов, але я не можу покинути розпочату справу. Якщо я зроблю те, що намітив, тоді подумаю, – відповів Литвиненко.
– Тут вас, Михайле Володимировичу, часто називають меценатом. В чому полягає ваше меценатство? – запитав інший.
За нього відповіла Адоліна Іваненко: «Українські школи, садочки, бібліотеки, різні соціальні проекти потребують меценатів – людей, які будуть віддавати цій справі не лише частину прибутку, але й частину своєї душі, свого часу, своїх знань. Саме таким є Михайло Литвиненко, який опікується долею багатьох міських установ: дитячих садків, шкіл, бібліотек. Він завжди з радістю піклується про обдаровану молодь Світловодська, стимулює розвиток спорту, переймається долею захисників України, мешканців міста. Не залишається поза його увагою культура і мистецтво. Михайло Володимирович профінансував видання двох поетичних збірок колишньої працівниці заводу, навчання талановитого юнака у Київській академії мистецтв. Він є спонсором багатьох міських та районних свят».
На запитання про перспективи України відповів сам генеральний директор:
«Я щиро вірю у команду, яка отримала перемогу на президентських і парламентських виборах. Я особисто голосував за Зеленського. І думаю, що йому вдасться переламати стару систему і навести лад у державі. А яке майбутнє у наших підприємств? Працювати, розвиватися, збільшувати асортимент наших виробів. Та й вже багато зроблено з відновлення технологічних ліній наших цехів. Але є ще багато ідей і, найголовніше, є бажання втілювати їх у життя!»
…Користуючись нагодою я спитав у матері генерального директора, чи додалося у неї гордості за сина після почутого й побаченого… «Безумовно, – відповіла вона, – хоча і до цього аніскілечки не сумнівалася у Михайлові. Дай Бог, щоб усі такими були, то добре би ми у світі жили».
…А коли святкування наближалося до свого завершення, усіх присутніх об’єднала пісня «Я люблю тебя, жизнь». Кожен учасник отримав подарунок від генерального директора і заряд позитиву від спілкування з друзями.
Віталій Асауленко
