5 листопада, у день народження нашого відомого земляка Вадима Бойка громада Світловодська зібралася біля будинку, де мешкав журналіст, аби вшанувати його пам'ять…
Нагадаємо, що народився Вадим Бойко у Світловодську – тут минуло його дитинство. Закінчивши школу з золотою медаллю, він навчався у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка – опановував журналістику. Потім працював на українському телебаченні. Був редактором, старшим редактором програми «Молодіжна студія «Гарт». Водночас друкувався на шпальтах різних друкованих видань. А у 1990 році його обрали народним депутатом Верховної Ради України.
Цього року Вадиму Бойку минуло би 56 років. На жаль, життя прогресивного діяча обірвалося передчасно – він загинув у своїй київській квартирі 26 років тому. Пролунав вибух і Вадима не стало… Слідство так і не встановило ані виконавців, ані замовників цього вбивства.
«Аби не той жахливий день, Вадим Леонідович досяг би набагато більшого. Нові журналістські проекти, нові ідеї, втілення їх у життя… Він би не зміг по-іншому. Вадим Леонідович не дожив навіть до 30-ти, але його творчий шлях залишився у пам’яті багатьох, як пошук істини та бажання нести правду людям…», – говорила ведуча заходу.
Хвилиною мовчання світловодці вшанували пам'ять журналіста та поклали квіти до меморіальної дошки, на його честь.
Перед присутніми виступив міський голова Валентин Козярчук. Згадуючи про Вадима Бойка – журналіста та громадянина, який рано пішов з життя, мер звернув увагу на небезпечність професії журналіста у нашій країні та зауважив, що роль «четвертої влади» у розбудові громадянського суспільства є надзвичайно важливою і необхідною для людей.
«Ще один рік пішов у вічність та пам’ять про Вадима житиме у наших серцях», – сказав Олесь Неділя, колишній редактор Світловодського радіомовлення.
Журналіст зачитав свій вірш «Витязь України», присвячений заслуженому журналісту України, почесному громадянину міста Світловодська Вадиму Бойку.
Він народився у краю,
Що Наддніпрянщиною зветься.
Де стежку вибрав тут свою
Іти з добром у кожне серце.
Став журналістом вольовим
Демократичної держави.
Першим нардепом бойовим
Вирішував державні справи.
На репортерському віку
Зумів він людям помагати.
Професію ж обрав таку,
Щоб про недоліки писати.
Спішив відкритим до людей,
Щоб труднощі гуртом долати.
Із багажем нових ідей
Наше життя побудувати.
Щоб піднялася Україна
До ще небачених висот.
Міцна й квітуча, як калина,
Й благословив її господь.
Вадим був гострим, наче меч
Молодим витязем екрану.
Його програми, як картеч
Чинили в серці блазнів рану.
Він йшов із піднятим чолом,
Щоб Україну захищати.
Правдивим словом і пером
Навчився недругів карати.
Але злочинці у квартирі
Підклали бомбу депутату.
Не дошкуляв щоб їм в ефірі,
Жорстоку скоїли розплату.
Так обірвалося життя
Вадима в творчому зеніті…
Він кличе нас йти в майбуття
Й боротися зі злом у світі.
Олесь Неділя
