Галина Савченко працює у сфері культури понад 40 років, а керівником гуртка сольного співу Власівського селищьного Будинку культури – з 1987 року. За цей час її вихованці досягли чимало успіхів, деяких з них знає вся Україна. Про секрети майстерності викладача співу – наша розмова.
– Галино Григорівно, пригадайте, як все починалося.
– Про всі 40 років говорити не буду, розкажу, як у 2007 році вирішила провести експеримент і набрала в гурток Власівського Будинку культури маленьких дітей віком 4-5 років. Я переконана, що кожна дитина може розвинути свій слух або ж навчитися відтворювати звук, наполегливо працюючи, тож брала усіх охочих, керуючись висловом древнього Сократа: «У кожній дитині є сонце, необхідно лише дозволити йому світити».
– Напевне, важко було спочатку працювати з малечею?
– Так, було непросто, бо дехто з них не вимовляв усіх букв, доводилося працювати над дикцією, навчати дихати і якісно відтворювати звуки. Але спів об'єднує дітей у єдиний дружний колектив, організовує і дисциплінує, а головне – розвиває в них музикальність, пам'ять, мислення, мовлення і впевненість у собі. Я мала на меті створити на заняттях особливу атмосферу, в якій кожна дитина відчує себе талановитою. Думаю, що мені це вдалося.
– Як назвали гурт маленьких співаків?
– Спочатку наш гурт мав назву «Чомучки», а коли діти підросли, обрали (шляхом голосування) назву «Веселі ритми». Незмінними залишилися лише мої методи роботи. Протягом 12 років тричі на тиждень ми проводили заняття – спочатку навчились говорити під музику, і лише потім співати, з кожним роком спів удосконалювали. Додавали ще й танцювальні рухи і зараз ми нарівні зі співом – танцюємо. Усі ці роки у Будинку культури лунали дзвінкі дитячі співи, кожного дня творилося диво – пробудження творчого натхнення в душі кожної дитини, яка прийшла у гурток сольного співу.
– Діти, які прийшли до Вас 12 років тому, залишаються у колективі і зараз?
– Так, основу колективу складає частина його перших учасників: Іван Кочетков, Аня Бойко, Софія Булат, Володимир Савченко, Ірина Лущевска. Ліза Патинко прийшла до нас 6 років тому, Ліза Коваленко та Леон Дорошенко співають 3 роки, а Руслана Івасюк, Данил Тимошенко та Володя Деркач у нашому колективі лише рік. На сьогоднішній день у гурті 10 учасників, кожен з них має певний досвід сценічної роботи в сольних виступах, у складі дуету та інших ансамблевих формах.
– Відомо, що без вокального колективу «Веселі ритми» не обходиться жодне свято у селищі. Яким репертуаром підкорюють публіку юні артисти?
– Так, з гордістю можу сказати, що кожен виступ «Веселих ритмів» – це незмінний успіх. У репертуарі вокального ансамблю і українські народні, й естрадні пісні. Останніми роками Ірина Лущевська ставить танці на ті твори, що виконує гурт, тож виступи колективу дедалі стають цікавішими. Цілком заслужено гурт має багато прихильників, бо у своїй творчості постійно прагне до високого рівня виконавської майстерності, є прикладом для молодших поколінь вокалістів, для вокального колективу – супутника «Веселі промінці».
– Галино Григорівно, нам відомо, що Ви докладаєте певних зусиль і до становлення дорослих співаків-аматорів, які теж демонструють на кожному селищному святі свої таланти.
– Так, я працювала з різними за віком солістами. Серед старших хочу назвати Володимира Сорокіна, Тетяну Кочеткову, Ірину Булат, Миколу Муляра, Сергія Якимця, Вадима Якимця, Валентину Власенко. Пишаюся молодими вихованцями: Дарією Кміт, Олею Пасько, Андрієм Зубкіним, Тетяною Щукіною, Світланою Мельник. Приємно було працювати і з дітками: Катюшею Пушкіною, Валерією Сулігою, Улянкою Кочетковою. Користуючись нагодою, хочу висловити подяку усім моїм учасникам, які на різних етепах мого життя були поруч, підтримували мене, розраджували і давали наснагу на нові творчі звершення. Кожен з них посів почесне місце у моєму серці!
Розмову вела Тетяна Дроздова
