
З дозволу авторки розміщуємо матеріал зі свіжого випуску журналу, на редакторській сторінці якого ви можете знайти відповідь на запитання: «Як стати зіркою глянцю?»

Хочу розповісти про весілля, на якому вітали одночасно дві пари наречених. Дехто навіть не повірить, що таке може бути на одному святі.
Наталочка, мама Кароліни, за 5 років до весілля доньки познайомилася з Володимиром на автобусній зупинці. Коли вона чекала маршрутку, то побачила, як молода жіночка йшла тротуаром і несла важенні сумки. Подумки поспівчувала їй, та вголос нічого не сказала. Однак, ніби почувши її внутрішню розмову, чоловік, який стояв поряд, голосно обурився, мовляв, перевелися джентльмени. Зрозуміло, що Наталя повернула голову в бік того, хто був з нею однієї думки. Високий, статний і красивий чоловік не просто привернув її увагу, він таки підкупив її отим «куди ж поділися лицарі?»
Коли підійшла маршрутка і Наталя сіла в неї, то побачила, що Володимир також їде в той бік, що й вона. Поки їхали, розговорилися, а коли прощалися, то обмінялися номерами телефонів.
Наступного дня Володимир зателефонував Наталі. Вони гуляли набережною і розповідали про себе. З першого дня здалося, що вони не просто давно знайомі, а дуже близькі, рідні люди.
А через тиждень вони разом відвозили дітей Наталі, Кароліну та її брата Владислава, в санаторій. Це була надзвичайна подорож, адже ту прогулянку по Дерибасівській вони ніколи не забудуть. Ще рік після поїздки в Одесу Наталя з Володимиром зустрічалися. А потім вирішили, що вони дорослі, і почали жити разом. П’ять років минули, як один день. Вони навчилися розподіляти сімейні обов’язки. Кожен з них знав, хто коли миє посуд і хто за що відповідає. Вони навчилися не помічати недоліків одне одного, шукати компроміси та розуміти з пів слова і навіть з пів погляду.
Про одруження мова не йшла, бо в них було все краще, ніж добре.
Однак, почалася війна і усе кардинально змінилося. Не лише для всієї країни, а й для Володимира та Наталі. Володимир у 2015 – 2016 роках воював у АТО, тому 25 лютого відразу пішов у військкомат, сказавши, що має боронити країну від агрессора.
Донька Наталі, Кароліна, познайомилися з Євгеном два роки тому. Тоді, коли в неї вже були дружні стосунки з вітчимом і вона булла щаслива, що її мама закохана й кохана.
У компанію друзів Кароліни якось прийшов Євген. З першого знайомства він звернув увагу на дівчину з незвичним іменем. Серце підказувало, що Кароліна не така, як інші дівчата… Євген часто ловив себе на думці, що повторює її ім'я. І поки шукав нагоду, щоб запросити Кароліну на побачення, вона на цілий місяць поїхала в Дніпропетровськ.
Він почав писати їй смс. Відстань зробила їх дуже близькими, вони знаходили цікаві теми, їм подобалося спілкуватися і навіть мовчати разом.
Коли Кароліна повернулася в місто, вони з Євгеном зустрічалися разом в одній компанії. Євген ніяк не наважувався запросити її на побачення. Про те, що вони не можуть одне без одного, зрозуміли у січні минулого року. Красива сніжна зима закрутила їх у хороводі сніжинок. Вони довго гуляли зимовими вулицями Світловодська в новорічних вогнях,слухаючи святкові мелодії, очікуючи на диво. З кожним днем їхні почуття ставали все міцнішими. А потім прийшла весна. Весна завжди нашіптує коханим про головне. Та тоді, коли закохані зрозуміли, що не можуть жити одне без одного, Євген отримав повістку з військкомату. То був іспит на міцність почуттів. Євген пішов за контрактом у Нацгвардію. Кароліна чекала свого коханого і рахувала дні, коли він повернеться.
Та доля готувала нові випробування й іспити. Січень 2022 року став для України тривожним. Євгена відправили в зону ООС, у Донецьк. А 24 лютого Україна здригнулася від бомбардувань. Захищаючи країну, Євген почав думати про те, що не встиг освідчитися, не встиг сказати, що Кароліна для нього найдорожча за власне життя, що він хвилюється за неї і що всі його думки – тільки про неї.
Повернувшись із чергового завдання, коли був зв’язок, він зателефонував Кароліні і освідчився. Вона пообіцяла:
«Якщо повернешся живий, я вийду за тебе!»
«То виходь зараз! – наполягав Євген, – Я попрошуся у відпустку на весілля».
Хоча сам дуже хвилювався, що його не відпустять через складну ситуацію на фронті. Однак відпустили. Слава Богу.
Весілля Володимира та Наталі і Євгена та Кароліни відсвяткували в ГРК «Мастер» 9 липня.
Нехай береже Господь наших захисників!