У вівторок, 9 квітня, на території ПП «Віктор і К» відбулася прес-конференція за участю засобів масової інформації Світловодська та Кременчука. Поштовхом до її скликання стало поширення інформації на початку квітня від ЗМІ Кременчука про обурених мешканців дачного кооперативу «Чайка», які впевнені, що підприємство (у даному випадку олійниця) своїми відходами забруднює довкілля і сморід від очисних споруд не дає людям можливості займатися звичними справами, перебуваючи надворі.
Прибувши на місце призначення, усі присутні згодилися на пропозицію керівників підприємства спочатку оглянути підприємство, ознайомившись з технологією виробництва та побачити процес очищення відходів. Першим об’єктом, на яке вирушили учасники зібрання ,став завод «Гідросенд», який і спеціалізується на переробці соняшникового насіння. Нагадаємо, саме олійницю власники дач у кооперативі звинувачують у забрудненні повітря та земель.
Заступник генерального директора по техніко-технологічним питанням ПП «Віктор і К» Іван Семенюк розповів, що при переробці насіння з усіх дільниць, що тут знаходяться, стічні води з більшою чи меншою жирністю подаються до усереднювача, а далі відходи потрапляють на дільницю, де є так звана «груба очистка» жирових стоків:
«Очистка робиться за допомогою методу флотації, там завдяки спеціальній технології усі нежирові і жирові домішки, які знаходяться у воді, спливають, прибираються і відправляються на фільтр-прес. Відфільтрований шлам проходить спеціальну обробку, у якій доводиться до твердого стану та відвозиться на смітник, на це підприємство має усі необхідні дозволи. Основою цього шламу є вапно, а усе інше – органічні речовини. Далі первинно очищена від жирових домішок вода подається на центральні очисні споруди, які знаходяться на території соєвого заводу».
Далі наша умовна екскурсія продовжилася на дільниці, де і проходить очистка жирових стоків із заводу «Гідросенд» та з жироуловлювачів інших заводів. Начальник дільниці по водопостачанню та каналізації Вадим Градков демонструє відходи до очищення та після. Справді, кінцевий варіант має вигляд звичайної води зі специфічним легким забарвленням. Фахівець розповідає, що той шлам, який виходить у результаті флотації, не має жодних агресивних хімічних домішок, адже вони взагалі не використовуються у виробництві. Щодо неприємного запаху, який відчувається на дільниці, Вадим Градков зазначає:
«Це – очисні споруди, тому такий запах не є чимось аномальним».
Наступним об’єктом, з яким нас ознайомив заступник директора з охорони праці, пожежної безпеки та екології підприємства Станіслав Лісовий, став ставок-випаровувач, куди потрапляє вода зі ставка-охолоджувача з метою випаровування води. На це підприємство також має усі дозвільні документи. Для того, аби не було сумнівів, що жодних агресивних хімічних елементів тут немає, у ставок запустили рибу, яка, як ми пересвідчились, комфортно існує в таких умовах. До речі, вода зі ставків не потрапляє у ґрунтові води завдяки створеній ізоляції.
Аби показати процес віджиму олії, заступник директора з технічних питань і кадрів Юрій Павліченко повів нас до олійно-пресового цеху, де і відбувається віджим олії та її фільтрація. У цьому відділі отримують макуху, яку, до речі, нам дали спробувати на смак. Відтак, можна з упевненістю стверджувати, що жодного специфічного запаху чи смаку у ній немає. До речі, у цехах стоїть легкий приємний аромат олії, запаху хімічних домішок ми не відчули.
На черговому об’єкті – очисних спорудах – нам показали очистку стічних вод з усіх корпорацій. І знову ж таки, для наочності поставили дві ємності: що надходить для очистки і що виходить у результаті. Традиційно, тут теж відходи після переробки розділяються на рідину та шлам. До останнього, аби погасити, додають вапно, а з метою призупинення процесу бродіння додається розчин гіпохлориту, спеціально підібраний для зменшення біологічних процесів.
Завершальним об’єктом стали поля фільтрації ВКП «Водограй», куди підприємство згідно з договором скидає свої очищені стічні води для подальшої утилізації. Як нам розповіли керівники приватного підприємства «Віктор і К», сюди зливаються і каналізаційні стоки з комунального сектору селища. Через відсутність спеціального дороговартісного обладнання відходи селища не проходять спеціальну очистку та потрапляють до відстійників у первинному вигляді. Після того, як відходи відстоялись, вони потрапляють на поля фільтрації, звідки випаровуються, а осад згодом прибирається. Відходи підприємства після первинної і вторинної очистки не є небезпечними для природи. Відтак і постає проблема – неочищені відходи селища змішуються з відходами підприємства, і в результаті мешканці Власівки та села Самусіївки (де і знаходиться дачний кооператив «Чайка) відчувають сморід через наявність природних процесів бродіння.
Після огляду очисних споруд та заводу «Гідросенд» усі присутні, зібравшись у конференц-залі, обговорили і проблему, і побачене під час ознайомлення з підприємством. До зібрання приєднався і громадський активіст Михайло Берчук. Він був серед тих, хто на одному з кременчуцьких телеканалів звинуватив ПП «Віктор і К» у вивезенні шкідливих відходів та забрудненні Дніпра та ґрунтових вод, але на прес-конференції так і не висловив претензій до підприємства.
Під час обговорень, які тривали двадцять хвилин, ми дізналися, що очисні споруди Власівки будувалися у 50-х роках минулого століття, як і було передбачено генеральним планом.
«Дачі, господарі яких зараз обурюються, почали зводити у 80-х роках. Вони «намили» ці ділянки, знаючи, що поряд – очисні споруди. Створили дачне товариство, а тепер говорять, що їх не влаштовує неприємний запах…», – спантеличено відзначив Юрій Павліченко.
Незабаром, у квітні, підприємство «Віктор і К» буде проходити чергову екологічну перевірку, втім його керівники спокійні – усе під контролем, а їхні дії не суперечать чинному законодавству.
