На території Світловодського району знаходиться безліч мальовничих сіл. Кожне з них має свою історію, традиції та пам’ятні місця. Сьогодні мені хотілося б розповісти про одну з найбільших братських могил Другої світової війни. Вона знаходиться в селі Озера Світловодського району.

До 1954 року Озера були лише невеликим хутором. З початком будівництва Кременчуцької ГЕС сюди переселили жителів сіл Чаплище, Липове, Старолипове та Калоборок, територію яких затопило водами Кременчуцького водосховища.

Після цього хутір Озера отримав статус села. Сюди були перенесені останки радянських воїнів, які загинули при форсуванні річки Дніпра в районі хутора Змитниця (зараз острів Змитниця).

У 1959 році відкрила свої двері сільська школа, біля якої був посаджений фруктовий сад, а в центрі цього саду з’явилася братська могила, в якій перепоховали рештки радянських солдат.

Вже 1960-го року, 9 травня за ініціативою голови місцевого колгоспу Івана Пшеничного біля братської могили вперше запалав «Вічний вогонь». Пізніше за ініціативою іншого голови колгоспу Віктора Артеменка і голови сільської ради Петра Різніченка почав створюватися меморіальний комплекс.

Тут було встановлено меморіальні плити, на яких написані імена 1600 ідентифікованих воїнів. Поховано в братській могилі понад 5 тисяч осіб різних національностей: казахи, узбеки, росіяни, білоруси, але найбільше українців. На жаль, ідентифікувати всіх не вдалося. Але на території села жив колишній вчитель історії, нині пенсіонер Василь Вовк, який присвятив не один рік свого життя пошуково-дослідницькій роботі, з’ясовуючи імена похованих воїнів-героїв.

У 2018 році до нього звернулися з проханням допомогти у розшуку гвардії рядового Єгора Онуфрійовича Дідори, уродженця села Ялинці Градизького району Полтавської області, який загинув при форсуванні річки Дніпро в районі хутора Змитниця. Спільними зусиллями разом з головою сільської ради Віталієм Федорусом та секретарем Тетяною Рудь було встановлено, що він похований у братській могилі села Озера. І 9 травня 2018 року в село Озера завітали онуки солдата, які вже давно шукали місце поховання свого діда. Ще одне прізвище солдата з категорії невідомих перейшло в статус відомого героя-солдата. Ще з початку відкриття братської могили, село Озера відвідували родичі загиблих солдатів, прізвища яких було відомо на той час. У 60-70 роках минулого століття сюди приїжджало до 400 синів, дочок, онуків, правнуків загиблих солдатів.

5 жовтня цього року відбувся захід з благоустрою братської могили, у якому взяли участь 23 небайдужі жителі села. Завдячуючи таким людям, пам’ять про визволителів нашого краю від фашистської навали зберігається в серцях вдячних нащадків.

Наталія Харитонович, бібліотекар,
Василь Вовк, історик

[img]