А якщо ви сядете на лаву біля предмету гордості міського голови – клумби навпроти «П’ятнадцятого», будьте обережні, бо вам на голову може раптово звалилася сосна, що небезпечно над нею (головою) нависла…
Минулого літа це сталося… 10 липня 2018 року світлі голови членів тутешнього виконавчого комітету своїм рішення приговорили до страти 36 дерев поряд із нашим «білим домом». І яких дерев? В основному, красенів тополь. Живих, здорових і пірамідальних. Тобто, таких тополь, які не розкидають алергенного пуху. І вже 13 липня (небачена на наших теренах оперативність!) почався цей тополиний геноцид…
Кажуть, у цивілізованих країнах знесенням дерев займаються, як правило, взимку, бо зелені дерева, як живі організми, відчувають біль, а восени вони, скинувши листя, завмирають і до болю стають нечутливими…
До адмінбудинку цього дня прибула, як для Світловодська, майже космічна комунальна техніка. З Кременчука прибула – КП «Благоустрій Кременчука». І за кілька днів цього жахіття з тополями було покінчено. Назавжди. Пізніше й пеньки повикорчували. А поки це все тривало, обурені мешканці увесь час чіплялися до прибулих лісорубів, мов «Що ж ви, бісові діти, коїте!?». Та бісові діти, через гуркіт бензопил та іншої техніки, нічого не чули. І лиш один з них, який представився Левом Борисовичем, заспокоював: не побивайтеся ви так за цими тополями – невдовзі на цьому місці забуяють своїм цвітом справжні сакури. Геть як у Японії у вас буде!
Натомість наш міський голова Валентин Козярчук запевняв перед цим «лісоповалом», що на місці тополь зацвітуть дерева хвойних порід, дорогих, до того ж порід. Але невдовзі містяни не побачили там ані сакур, ані хвойних дерев дорогих порід. А побачили такі собі тростинки, які з часом (виявляється) мали би перетворитися на пишномовні Атропурпуреум, або людською мовою, клени пальмолисті.
І ось минуло трішки більше року. Тростинки так і залишаються тростинками. Бо ж виявляється (!), за зеленими насадженнями догляд кваліфікований потрібен. Та у випадку з Атропурпуреумом і це не допоможе, бо, якби наші озеленювачі «вміли читати», вони би вичитали, що клен пальмолистий полюбляє тінисті ділянки і не витримує прямих сонячних променів, до того ж потребує рясного поливання. Тому-то ці нещасні саджанці, висаджені у несприятливі для них умови, лиш мучаться на сонці, тихенько помираючи.
Та, якби й не мучилися, перебуваючи у сприятливому середовищі, поєднання цієї породи із монументальною (нехай і пошарпаною) спорудою нашого «білого дому» являло би собою певний моветон (поганий смак) – величній архітектурній формі, погодьтеся, пасують величні дерева. Чи – пірамідальні.
… У липні 18-го, коли безжально вирізали тополі, у лічених метрах від цього варварства місця стовбичили засохлі груші і страхітливо нахилилася своїм потужнім стовбуром сосна. Та їх тоді, напевне, не помітили. Вони і рік потому залишаються на цьому самому місці. Поряд із дуже повільно зростаючими Атропурпуреумами, вони наче пам’ятник нашим лісорубам, які керують нині Світловодськом.
Віталій Асауленко
