Ось що з цього приводу повідомив сам пан консул наступного дня, готуючись до виконання своєї місії: «Ми приїхали у ваше місто для того, щоб вручити ювілейну медаль панові Пугачу Федору Григоровичу, який воював у Маньчжурії з Японією у 1945 році… Ви знаєте, що нещодавно у КНР відзначали 70 років з дня заснування республіки. За цей період ми досягли значних успіхів у різних галузях. Але ми ніколи не забуваємо людей, які зробили великий внесок в утворення нового Китаю. Тому китайський уряд прийняв рішення нагородити причетних до цієї події людей».

Слова китайського консула деталізував голова Одеської організації Національної спілки журналістів України Юрій Работін, який супроводжував консула у поїздці до Світловодська:

«Наша організація провела дослідницьку роботу, в результаті якої було встановлено, що в Україні в живих лишилось лиш троє ветеранів, які у травні 1945 року в Маньчжурії здолали японську Квантунську армію, що стало вирішальним етапом у звільнені Китаю від японського панування і, як наслідок цього, проголошення Китайської Народної Республіки… Двоє учасників тих подій (одна з яких – жінка) проживають в Одесі. А третій – ваш земляк, Федір Григорович Пугач».

Віталій Мєльохін, голова Ради ветеранів міської організації ветеранів України, який, за матеріальної підтримки генерального директора групи підприємств ТОВ «Дніпроенергобудпром» Михайла Литвиненка, організовував перебування гостей у Світловодську, доповнив:

«Наше місто має пишатися такими людьми, як полковник у відставці Федір Григорович Пугач. Адже він, 18-річний солдат, у складі своєї армії, здолав пішки майже півтори тисячі кілометрів розпеченою монгольською пустелею Ґобі… Пішки наші бійці вимушені були йти, тому, що коні не витримували спеки, а на танках і вантажівках на всіх місць не вистачало».

Та, на щастя для радянських солдат, на момент їхнього прибуття на місце ймовірного театру воєнних дій, жорстоких боїв між ними і японцями не сталося – на цей час американці, скинувши на Хіросіму й Нагасакі по атомній бомбі, пригрозили: третя така бомба впаде на імператорський палац у Токіо, якщо Японія відмовиться від капітуляції. Вона, як відомо, не відмовилась.

… 92-річний Федір Пугач, який особисто зустрів поважну делегацію на порозі свого обійстя, дідусем виявився ще нівроку, демонструючи ясну пам'ять і чітку свідомість.

«Дуже радий, що уряд Китаю нагороджує мене своєю високою державною нагородою. Будемо й надалі з вами дружити, – повідомив винуватець урочистостей після того, як почесна нагорода з рук консула засяяла у нього на грудях. А потім, помітно розчулившись, додав: – Знаєте, увесь цей час, як я повернувся з тієї війни, не пропускаю повз своєї уваги жодної замітки про вашу країну. Бо ж з тих пір Китай у моєму серці. Назавжди».

Потім і господар, і гості сіли за святковий стіл, який організували доньки ветерана – Ольга та Тетяна. За ним-то і з’ясувалося (буває ж такий збіг!), що цього дня – день народження дружини Федора Григоровича, Дарії Марківни, яка, на жаль, відійшла у вічність 30 років тому.

Та сум розвіяв Юрій Работін – він привіз відеозапис нагородженого такою ж медаллю одесита, де він звертається з теплими словами безпосередньо до незнайомого йому світловодського побратима. У відповідь ветеран передав не менш щирі вітання і побажання.

Завершилася ж зустріч за смачнючим столом тим, що консул Сун Лі Цунь пообіцяв відвідати особисто Федора Пугача наступного року. І привід є – 75-річчя закінчення ІІ Світової війни.

Чи варто говорити, що міський голова проігнорував візит посадовця дружньої країни? Замість себе направив Олексія Риченкова, начальника оргвідділу виконкому. Ні, не зустрічати консула, а вітати нашого ветерана…

Віталій Асауленко

[img]