Добре, що ми не азіати. А то би від травня до червня у нас тривав би сезон поїдання хрущів. Та їм не набагато краще і з українцями…
У цей період наші тротуари рясніють плямами від цих розчавлених комах. Комах, яких вповні можна вважати дивом природи, яке здатне літати всупереч усім законам аеродинаміки. І їх безжально нищать, бо вважаються шкідниками.
Та це аж ніяк не означає, говорить світловодський екологічний інспектор Костянтин Рибачук, що люди мають їх за це позбавляти життя. Адже ж хрущі – важлива складова харчового ланцюга, якою залюбки ласують птахи і дрібні дикі тварини. Звісно, додав еколог, цим жукам, враховуючи їхню кількість, повне знищення від людських підошов не загрожує. Але, на його переконання, людям для життя в гармонії з довкіллям необхідно дотримуватись етичного вчення німецького гуманіста кінця ХІХ і першої половини ХХ століття, лауреата Нобелівської премії миру Альберта Швейцера – благоговіння перед життям. Основний постулат якого наголошує:
«Добро – те, що слугує збереженню і розвиткові життя, зло є те, що знищує життя або перешкоджає йому».
… Тож, побачивши хруща, що лежить спиною на асфальті і безпорадно дриґає лапками, візьміть і перекиньте його на газон – врешті, ви ж не на власному городі. Це – добро. А от наші потріскані у дірках тротуари, що рясніють (до того ж) розчавленими тільцями цих милих створінь – зло. Все просто.
