У ніч на 28 липня терміново виїхали в зону ООС. За тиждень в авральному темпі «закривали» список від підрозділу, який потребує допомоги у відновленні позицій і побуту після руйнівного обстрілу наших "мыжебратья".
О третій ночі залетіли в Харків до нашої "кучеряшки" Анжели Денисенко. Зустріч на емоціях, давно не бачилися, фронтові дороги не завжди перетинаються, але скільки позитиву! Запашна кава і бутерброди – супер. Дякую, рідна, за допомогу! Все передала, ми закрили дуже необхідне, але "далі буде". Від хлопчиків подяка.
Прибули на місце, де тільки були 10 липня - біль, злість і розпач... Понівечені будівлі, знищені склади, майно. Згарище... Місце, де загинув Андрій Беляєв і був смертельно поранений Дмитро Сивокінь від прильоту "дури" 152-го калібру. Хлопці мені віддали залишки міни, яка забрала життя наших синів, я збережу їх. Знайшли місце, куди вивантажили все привезене. І все швиденько, швиденько... Чесно кажучи, там зараз не до "обіймашок", але зустрілася зі старою гвардією, Петрович, обіймаю. А ось з нашим земляком із Захарівки – наобіймалася. Ромчику, пишаюся тобою!
Яким би спекотним не було літо, але прийде холоднеча і під кущиком не вже поспиш, зараз треба відновити бліндажі, точнше те, що залишилося від них. Командування, забезпечте їх кругляком необхідного "калібру"!
Те, що роками збиралося, практично знищено. Понівечені буржуйки, тож до уваги волонтерів – є робота! Забрали на ремонт генератор і купу "тапіків", "Тапіки" заберуть у Кременчук. Якби тяжко не було на душі, але зустрічі зі старими друзями повертають тебе у реальний світ. Віктор Бача, обіймаю, рідний. Це ж треба - де я тебе "виловила", та ще й у такий день, вітаю!
Уже в дорозі прилетіло повідомлення і фото «процес пішов", хлопці смакують привезеним, як на пікніку, на газеті, на землі. І тут я не втримала сліз... Боже, вбережи їх, не хочу війни, не хочу, щоб гинули наші сини. Їм жити і жити, створювати сім'ї, народжувати діток.
Уже вдома, ніби закрили основний список по одній роті, але ще отрібен утеплювач, матраци, подушки, ковдри, для кухні – каструлі, казанки, сковорідки, чайники, металевий посуд і т.д. Знаю, знаю, що без небайдужих людей я нічого не варта. Тому від усього серця разом з бійцями дякую Максиму Королю, Олегу Медянику, колективу управління каналу "Дніпро-Інгулець", Юрію Вербовому, Аллі Золотаренко, Сергію Єременку, Валентині Пономаренко, Андрію Чимшиту, Айкараму Тертікяну, Людмилі Полєвой, Федору Лисому, Ользі Хлівенко, Світлані Бовгирі, Тетяні Урсол, Тетяні Бакановій, Світлані Козиній, «Кухарській сотні столиці», Наталії Задорожній та іншим добрим людям.
Дарія Ільїна
