Тренерка з волейболу пляжного КДЮСШ №1 Анна Меркулова сама у захваті від вчинку її латвійських друзів. Волейбольна спільнота Риги та особисто Emīla Ilze Rukmane-Poča (а для Ані просто Ільзе) змогли зібрати кошти для допомоги переселенцям, які нині живуть у Світловодську, закупити необхідні речі, найняти 35-тонну фуру і доправити вантаж у наше місто. Про цю подію говоримо з Анною Меркуловою.

Аню, що вас пов’язує з волейбольною спільнотою Риги?
Любов до волейболу пляжного об’єднала мене з Ільзе на Майорці, в Іспанії, де я з сином і вона з сім’єю відпочивали у жовтні минулого року. Спочатку наші діти подружилися, а потім дійшла черга і до дорослих. Виявилося, що у нас багато спільного, тож і після відпочинку ми не втратили контакт.
Як вам вдалося організувати таку велику за обсягом гуманітарну допомогу для нашого маленького Світловодська? Ви просили про це Ільзе?
Ні, мені не довелося цього робити, бо як тільки розпочалася широкомасштабна російська агресія в Україні, Ільзе повідомила мені, що прагне допомагати народу України. Я подумала, що у Світловодську найбільше потребують допомоги люди, які вимушені були покинути свої домівки у зонах бойових дій і приїхали до Світловодська, іноді з однією валізою. Тож звернулася до Наталії Молчанової, начальниці ЦНАПу, яка займається переселенцями і добре знає їхні потреби. Вона надала список необхідного і потім допомогла оформити супровідні документи.
Ви задоволені результатом своєї участі у цій події?
Звісно, мені дуже приємно, відчувати свою причетність до доброї справи. Це так круто! Латвійці – неймовірні люди, а Латвія – маленька країна з великим серцем. Ільзе разом з благодійними організаціями “Tavi draugi”, «Palidzesim viens otram”, «Ziedot.lv” вдалося закупити якісні матраци, засоби гігієни, продукти харчування, а саме: м’ясні та рибні консерви, крупи, мед. Для маленьких переселенців передали памперси.
Для того, щоб розібратися з такою кількістю добра, потрібна команда…
Мені пощастило, що фура приїхала до Світловодська у п’ятницю, 6 травня, саме, коли у моїх старших вихованців закінчилося тренування, тож вони її і розвантажували. Потім на допомогу прийшли і дорослі, бо хлопці 11-14 років не впоралися б з вантажем у 13 тонн. А три наступні дні довелося усе це перераховувати і розкладати. Чомусь нас було дуже мало – усього п’ять людей, готових витрачати свій час у вихідні дні. Але я не скаржуся, а навпаки радію, що з понеділка вимушені переселенці вже почали отримувати допомогу.
Ваша співпраця з латвійськими друзями продовжиться?
Я розумію, що допомога потрібна не тільки Світловодську. Зараз мої друзі збирають кошти для міста Чернігова. Хочу лише побажати їм успіхів і ще раз сердечно подякувати за все і особливо за зворушливий вірш, який вони надіслали нам.
Дякую і вам за цікаву історію.