Цікава і змістовна розмова з нині діючою депутаткою Світловодської міської ради сьомого скликання від партії «Самопоміч», кандидаткою у депутати Світловодської міської ради від ПП «Європейська солідарність» (№1 в окрузі №4) Анною Андріївною Русавською (більше знайомою нашим читачам за прізвищем Нестеренко) торкалася не тільки особистого, а й глобального…
Лідерка за характером, Анна Русавська першою почала нашу розмову:
- До цього часу люди сприймають депутата як ефемерну особистість, котра прийде і вирішить усі їхні питання… Але якщо врахувати глобальні потреби міста і достатньо скромний бюджет, то можна зрозуміти - яким би розумним і успішним за основним місцем роботи депутат не був, він особисто не може ухвалити рішення, адже є (і буде у новій каденції) ще 33 депутати і міський голова, які повинні його у конкретному питанні підтримати більшістю голосів. Тож обіцяти молочні ріки можна, звісно, але це буде нечесно по відношенню до виборця. Вірити ж обіцянкам – не дуже розумно.
- Тобто ти не будеш нічого обіцяти своїм виборцям? Як же тоді плануєш побудувати свою передвиборчу агітацію?
- Хочу донести до людей, які мене знають і зараз розмірковують над своїм вибором – чи варто саме мене обрати депутатом міськради, головне: я за ефективну комунікацію депутата і виборців.
- Поясни простіше.
- Днями прочитала у фейсбуці такий жарт: «Коли через п’ять років приходить діючий депутат до своїх виборців і каже: «Ну що, давайте знайомитися!», не смійтеся зразу. Дозвольте людині хоч лавочку пофарбувати…». Смішно? Насправді сумно, бо зазвичай так і буває. Я вважаю, що треба підтримувати постійний зв’язок зі своїми виборцями. Наприклад, раз на місяць приходити, інформувати, що відбувається у міськраді і питати у людей, над чим треба працювати. Не обіцяти, що я завтра зроблю новий тротуар, бо я хороший, а говорити про реальні речі і точно знати усі больові точки своїх виборців.
- На цих виборах спостерігається жорстка конкуренція між кандидатами. Як вважаєш, твої позиції сильніші за інших?
- Я рада, що у депутати міськради балотується так багато молодих людей. Такого вибору раніше не було, одні і ті ж люди висувалися і десятиліттями вирішували долю міста. Не дуже вдало, треба сказати. Напевне, щось змінилося у суспільстві, появилася ініціатива знизу. Люди, які ніколи не думали про політику, включилися у виборчу боротьбу… Що стосується мене, я вже не новачок у політиці, брала участь у минулих місцевих виборах, наприкінці каденції погодилася стати депутатом міськради за списком Об’єднання «Самопоміч». Знаю цю «кухню» зсередини. Крім цього, маю велику мотивацію. А це вже чимало!
- Думаєш, що вам – молодим, вдасться підняти місто з руїн? На мій погляд, для цього потрібен досвід, уміння, навички працювати і управляти людьми.
- Вірю, що зможемо, але говорити буду тільки за себе. Я люблю Світловодськ, дуже хочу, щоб тут росли мої діти: 10-річний син Роман і маленька донечка Віра, яка народилася півтора місяці тому. Це і є моя мотивація. До речі, безмежне щастя, яким стало народження доньки для нас з чоловіком, спонукало мене задуматися, що ж у нашому місті не так і, головне, коли розібралася, з’явилося бажання цю ситуацію виправити. Якщо не я, так хто ж?
- Думаю, читачів до цього часу цікавить історія твого звільнення з посади заступника міського голови з питань ЖКГ. Кілька слів про це можеш сказати?
- Пам’ятаєте, яке протистояння тоді було між депутатами і міським головою. Під приціл потрапила не тільки я… А тут ще й ситуація з інфекційним відділенням ЦРЛ. Виникла конфліктна ситуація з підрядником, який паралельно працював ще на кількох об’єктах і не встигав виконати роботи до кінця року. Якщо у бізнесі замовник може сказати такому підряднику: забирайся звідси, то у роботі з бюджетом зовсім інші правила. До речі, жоден з депутатів не зайшов тоді до мене в кабінет і не спитав: «Аню, де стався збій, чим допомогти?». А я так втомилася від розбірок на сесіях міськради, пліток щодо наших стосунків з міським головою, що підійшла до Козярчука і попросила мене звільнити. Що він і зробив, до речі, за статтею про невідповідність займаній посаді. У тому що сталося, звинувачувати нікого не буду, адже для мене це теж був досвід, хоч і негативний.
- Що б ти виправила у нашому місті насамперед?
- Треба за будь-яких обставин задовільнити базові потреби людей. Маю на увазі забезпечення жителів Світловодська світлом, теплом, водою, газом, вчасним вивезенням сміття. Треба зробити безпечним наше місто, щоб дітей не кусали собаки, щоб камер відеоспостереження було достатньо, щоб світло було на вулицях у темну пору доби. Треба активніше ремонтувати тротуари, бо з дитячою коляскою по місту неможливо рухатися, це я зрозуміла тільки зараз! Треба звернути увагу на парк, який так потрібен нашим дітям! Там вже щось робиться, але так повільно, що мої діти виростуть і потреба у цій зоні дозвілля відпаде сама собою. Тобто треба привести до ладу наше комунальне господарство, яке я, маючи негативний досвід, дуже люблю. Коли я вдруге стала мамою, я на собі відчула глобальність цих маленьких, на перший погляд, проблем і вирішила - треба йти у депутати Світловодської міської ради. Не спостерігати збоку, як люди працюють, а разом з іншими обранцями змінювати наше місто на краще!
- Дякую за розмову і бажаю успіху!
