Сталося це у Версалі (Франція), куди на початку війни Євгеній виїхав з Києва, щоб знайти тепло родинного затишку у доньки.
Ми постійно були з ним на зв'язку. Він хворів, лікувався, але був упевнений, що все минеться. Ось одне з його останніх повідомлень: "Так, у мене все гаразд. Донька і онуки піклуються про моє життя тут. Маю статус тимчасового захисту до 23 вересня і медичну страховку. Зараз лікуюсь французькими ліками по французьких алгоритмах. Є суттєве покращення, сподіваюсь, що все загоїться. Самопочуття добре. Намагаюсь допомагати у вирішенні побутових та сімейних задач. Поки що виходить, маю плани лишитись тут…"
Сьогодні, 3 червня, його поховають. Євгеній залишився там назавжди…
Просимо усіх, хто знав покійного, пом’янути…
Сумуємо…
Висловлюємо співчуття рідним і близьким.
